Урок-віртуальна подорож. Поема Тараса Шевченка «Сон» - вершина політичної сатири

Тема. Поема Тараса Шевченка «Сон» - вершина  політичної сатири.

Мета: проаналізувати композицію та художні засоби (алегорію, символи),  визначити особливості сатири, дати оцінку явищам дійсності, зображеним у поемі, дослідити поставлені проблеми та розробити на їх основі учнівські презентації; розвивати вміння доводити власну думку, експериментувати з мовним матеріалом, визначати цінність художнього твору для літературної спадщини та сучасності; удосконалювати вміння працювати з комп’ютером; виховувати патріотизм, щиру зацікавленість творчою спадщиною Шевченка, людинолюбство, критичне ставлення до зла.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Форма уроку: урок-віртуальна подорож.

Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда, проблемні питання, випереджальні завдання

Обладнання: ілюстрації до епізодів поеми, комп’ютерні презентації проектів.

Епіграф:

Як Бога, людину, любов, вічність, так і

таких поетів, як Шевченко, кожен мусить

осягти сам для себе. Інші здатні лише

допомогти тобі у цьому пекельному труді,

але не зробити цей труд за тебе.

В. Пахаренко

Хід уроку

І. Організаційний етап. Підготовка до сприймання нового матеріалу

Слово вчителя.

- Постать Тараса Шевченка в українській літературі - одна з найпомітніших. Вона з плином часу дедалі більше вабить уми поколінь. Тож епіграфом до нашого сьогоднішнього уроку будуть слова Василя Пахаренка. (Учитель читає напам’ять вступ до поеми «Сон».)

- У вступі автор зауважує, що «немає господа на небі». Чи означає це, що його немає взагалі? (Безперечно, ні. Господь є в душі і в серці кожної людини).

II. Оголошення теми, мети  й завдань уроку.

- Сьогодні ми здійснимо віртуальну подорож разом з ліричним героєм поеми Т. Г. Шевченка «Сон». Кожен із вас спробує осягнути для себе цей твір, який, можна сказати, визначив долю самого автора. Яке ж значення в житті поета мала ця поема? (5 квітня 1847 року Шевченка було заарештовано і вилучено у нього рукописну збірку «Три літа», в якій була також і поема «Сон»).

- Так, київський жандармський полковник Білоусов 7 квітня доповідав по інстанції про те, що в Шевченка знайдено «тетрадь, самим им писана, с возмутительными стихами. В стихах под названием «Сон» дерзко описывается высочайшая его императорского величества особа и государыня императрица».

Отже, на уроці ми розглянемо особливості політичної сатири в поемі Т. Шевченка «Сон», у тому числі реальні та фантастичні події поеми, ознайомимося з учнівськими презентаціями проектів, визначимо цінність твору для сучасності. А допоможуть нам у цьому наші експерти-гіди:

• експерт зі снів та сновидінь і майбутній фізіолог;

• знавець душі;

• символісти, що розкриють значення символів поеми;

• гід-історик;

• гід-знавець царського життя;

• експерт з єдиноборств;

• ліричний герой.

Крім того, ми також спробуємо визначити стильові ознаки творчості Т. Г. Шевченка, проаналізовані В. І. Пахаренком у книзі «Незбагненний апостол».

III. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

(Учні визначають стильові ознаки поеми в ході уроку, вони записуються в окрему таблицю на дошці та в зошити).

- Отже, перша наша зупинка – «Уві сні чи наяву», де на нас уже чекає експерт зі снів та сновидінь.

- Як передає Т. Г. Шевченко картини тогочасної дійсності? (Шевченко змальовує  найтиповіші картини дійсності в незвичайній формі — у формі сну-польоту ліричного героя над Російською імперією із совою).

- Як ви гадаєте, чому саме таку форму і таку назву обирає автор для поеми? Давайте звернемося до нашого експерта зі снів та сновидінь і майбутнього фізіолога, щоб з’ясувати це питання.

(Виступають учні-експерти з презентацією «Використання образу сну як вираження стану ліричного героя в поезії Т. Г. Шевченка»).

Використання образу сну як стану ліричного героя в поезії Т. Г. Шевченка

Ключове питання: що таке сон?

Тематичні питання:

- Що означає образ сну в поезіях Шевченка?

- Чому ліричний герой поеми «Сон» бачить дійсність свою уві сні?

Фізіолог. Якщо, за вченням Павлова, сон  - це наслідок загального гальмування діяльності кори головного мозку, то сучасні вчені вважають, що під час сну відбувається обробка інформації: аналіз, запам’ятовування, емоційне переживання. При цьому мозок ніби просіює інформацію, отриману вдень, звільняється від непотрібного, фіксує важливі відомості в довготривалій пам’яті. Ця гіпотеза дістала назву «інформаційна».

Отже, на основі сучасних електрофізіологічних досліджень можна зробити висновок, що під час сну відбуваються складні фізіологічні процеси, які перетворюють отриману під час неспання інформацію.

Експерт зі снів та сновидінь у поезії Шевченка. У поезії «Сон» («На панщині пшеницю жала...») Шевченко втілює мрії ліричної героїні - матері-кріпачки - уві сні:

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній бачиться, бо й сам

Уже не панський...

У вірші «Сон» («Гори мої високії») автор, перебуваючи на засланні, лине душею до рідної України, де бачить її славне героїчне минуле: козаччину, національно-визвольну боротьбу, славних гетьманів Богдана і Мазепу. Герой сумує, що ці славні часи минули, а Україна зараз у неволі, але ж мріє повернутися, тому й бачить:

Ніби знову я на волю,

На світ народився.

Дай же, Боже, коли-небудь,

Хоч на старість, стати

На тих горах окрадених

у маленькій хаті.

Образ російської імперії в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»). У цій поемі Т. Г. Шевченко змальовує реальну тогочасну дійсність у Російській імперії середини XIX століття крізь призму сну ліричного героя.

Отже, Т. Г. Шевченко (задовго до досліджень Павлова та інших фізіологів) в силу своєї геніальності розумів, що уві сні людина не просто відпочиває:

• людина може бачити свої мрії і навіть майбутнє;

• може обробляти інформацію й вибирає найважливіше, найтиповіше, найголовніше.

Учитель. Наступна зупинка нашої подорожі – «Складові «Сну» або композиція». Опрацьовуючи текст поеми, ви, очевидно, звернули увагу на чітку композицію твору. Яку ж побудову вона має? (Поема має струнку композицію: лірико-філософський вступ, три розділи-картини - Україна, Сибір, Петербург, короткий висновок. Крім того, поема має обрамлення: ліричний герой засинає на початку твору, бачить сон, прокидається в кінці твору і робить короткий висновок).

- Давайте розглянемо змальовані Кобзарем у поемі картини детальніше, побувавши разом з ліричним героєм поезії у визначених вами місцях. І зараз нам стануть у нагоді ілюстрації учнів, зроблені до твору та презентація. А наш ліричний герой допоможе поринути в часи, змальовані в поемі, відчути красу ліричних відступів, читаючи напам’ять уривки з твору. Отже, полетіли… Зупиняємося в «Україні».

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Летим, дивлюся, аж світає...» до слів «Душе моя убогая, чого марне плачеш?» Його читання супроводжується слайдами презентації на фоні запису співу солов’я).

Учитель. Із ким веде розмову ліричний герой? (Із власною душею).

- Як називається розмова двох дійових осіб? (Розмова двох або більше дійових осіб називається діалогом).

- Отже, ми можемо  визначити першу стильову ознаку Шевченкової творчості. Це діалогізм поезій - у власних роздумах автор ставить сам собі питання і відповідає на них.

- Чому ж плаче душа ліричного героя? Гадаю, що на це запитання нам допоможе отримати відповідь знавець душі.

Знавець душі (коментує ілюстрацію  до першої картини - життя в покріпаченій Україні). Т. Г. Шевченко використовує прийом контрасту - прекрасний український пейзаж, змальований у кращих фольклорних традиціях, а на його фоні - жахливі картини життя найзнедоленіших верств покріпаченого селянства: «латану свитину з каліки знімають», «розпинають вдову за подушне, а сина кують...», «...опухла дитина, голоднее мре...», «...покритка попідтинню з байстрям шкандибає». Знедержавлення та покріпачення в Україні довели до стану крайнього зубожіння простий український народ, що перебував у становищі рабів.

Учитель. А ми разом з ліричним героєм рушаємо далі - у Сибір.

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «І знов лечу понад землею...» до слів «То я одпочину... Одпочину...»).

Учитель. Чи вдалося ліричному героєві відпочити від людських страждань у найменш заселеному регіоні Російської імперії - Сибіру?

Знавець душі (коментує ілюстрацію до наступної картини Сибіру). Заховатися від людських страждань ліричному героєві не вдається ніде, бо скрізь самодержавство створює нелюдські умови існування. Здавна царат засилав злочинців, а також непокірних бунтівників до Сибіру. Каторжники нагадують ліричному героєві мерців на Страшному Суді. Вони «в кайдани закуті, із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому...». Хто ж цей неситий? Це російський цар, який впроваджує загарбницьку політику, веде несправедливі війни, які потребують велетенських коштів. Серед каторжників є і «злодій штампований», і «розбойник катований». Та найбільше вражає, що серед цих кримінальних злочинців знаходиться і політичний в’язень - декабрист. Він поводить себе стійко й мужньо: «в муці, в каторзі не просить, не плаче, не стогне». Ідеї декабристів Шевченко втілює в символічному образі рожевих квітів на сибірському морозі. їх справа не була марною, ці ідеї «зійдуть і ростимуть, і у люди вийдуть».

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Ізнов лечу...» до слів «нагодовані, обуті і кайданами окуті, муштруються...»).

Учитель. Як бачите, ліричний герой здійснює мандрівку, пролітаючи разом із совою, не по, а над Російською імперією. А чому саме з совою? Це допоможуть нам зрозуміти експерти-символісти, що вже чекають нас на зупинці «Петербург».

Учні-експерти (виступають із презентацією «Сова - птах мудрості»).

Сова - птах мудрості

- Знайомтесь: сова — нічний птах, що бачить у темряві. Можливо; йому доступнее те, чого не розуміють інші.

З давніх-давен люди втілювали в образі сови мудрість та здатність передбачати події.

У нашій презентації ми дамо відповіді на такі питання.

Ключове питання: хто може побачити в темряві те, чого не бачать інші?

Тематичні питання:

- Чому ліричному героєві поезії «Три літа» та поеми «Сон» є близьким образ-символ птаха сови?

- У яких ще творах Шевченка використовується цей образ?

  Стародавні греки, наприклад, вважали сову супутницею Афіни Паллади -богині воєн і перемог, мудрості і знань. Афіну вони часто зображали разом із совою. Побачивши сову, греки вірили в успіх походів. Крім того, як птаха мудрості вони зображували сову й на своїх срібних монетах.

Дуже популярний образ сови в наш час. Клуб знавців «Що ? Де? Коли?» відомий у всьому світі. Примітно, що емблемою клубу з перших днів його існування стала сова, бо цей птах символізує мудрість.

У нас в Україні сови часто зображалися як вісники страшних бід і смерті. Коли героїня поеми  Т. Г. Шевченка «Наймичка» Ганна важко захворіла, то «сичі з комори вночі худе віщали».

  Коли ж Шевченко повертається в Україну з Петербурга, то бачить страшну правду життя кріпосного народу, тому в поезії «Три літа» й говорить «...вию совою». Саме так до молодого автора приходить життєва мудрість. У сатиричній поемі «Сон» ліричний герой Шевченка мандрує Російською імперією уві сні саме в образі сови.

Це дає йому можливість з «висоти пташиного польоту» осмислити картини несправедливості, що спричинені політикою російського самодержавства. Усе населення імперії - у темряві, і лише ліричний герой з совою бачить справжню дійсність і бажає відкрити її для сучасників.

Ця поема стає провідником у далекі часи царської Росії, коли людська духовність прагнула вирватись на волю, яка для слов’ян є необхідним засобом повноцінного існування. Мрії Шевченка здійснились ми вільні. Та чи цінуємо ми нашу волю й нашу незалежність?

Учитель. Отже, сова виступає у творчості Т. Г. Шевченка символом мудрості. Давайте визначимо наступну стильову ознаку творчості поета. (Символічність).

- Ще Г. С. Сковорода називав Біблію Світом Символів, а Т. Г. Шевченко в «Кобзарі» створив власний світ. Що ж означає фраза «на багнищі город мріє», і чому він «чи то турецький, чи то німецький, а може, те, що й московський»?

Учень-експерт з історії. Неважко здогадатися, що ми знову повертаємося в  Петербург. Автор іронічно змальовує столицю Російської імперії, побудовану на насипаній на болотах території. Адже це будівництво коштувало тисяч людських життів, велетенських жертв, принесених Петром І заради примхи — «прорубати вікно в Європу». А невизначеність цього міста в тому, що воно не має своїх національних традицій, як не має їх і російське самодержавство.

Учитель. Петербург — незвичайне місто. Наш ліричний герой, як і його сучасники, хоче побачити царські палати, а можливо, й самих царя з царицею, оспіваних придворними поетами. Як же він може туди потрапити? (Ліричний герой стає невидимим — «незримим»).

- Як можна назвати цей прийом? (Перетворення, або трансформація).

- Отже, ми можемо назвати ще одну стильову рису творчості Шевченка - засіб трансформації.

(Звучить класична музика).

Учитель. Хто з вас не мріяв потрапити на бал, та ще й царський. Чи відповідають реальні картини, побачені ліричним героєм на балу, тому, що він чув раніше про царський двір та августійних осіб? Про це нам розкаже гід-знавець царського життя.

Гід-знавець царського життя. На мій погляд, ліричний герой глибоко розчарований, бо цар «високий, сердитий», а цариця «мов опеньок засушений, тонка, довгонога, та ще, на лихо, сердешне, хита головою», ця «диво-цариця, мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться». Автор іронізує з приводу оспіваної придворними поетами - «тупорилими віршомазами» - краси цариці, бо справжня краса - це краса душі, а її цій героїні якраз, на думку автора, і бракує.

Використовуючи прийом сарказму, Т. Г. Шевченко підкреслює зарозумілість

царя, його зверхнє ставлення до своїх підлеглих, які теж не викликають поваги, бо головна їх мета - підлабузнюватися до царя, принижуватися заради «милості»: «аж потіють та товпляться, щоб то ближче стати коло самих: може, вдарять або дулю дати благоволять...». Та милості від царя дочекатися нелегко, і це чітко видно зі сцени, що отримала назву «картина генерального мордобитія».

Учитель. Як бачимо з тексту поеми, Т. Г. Шевченко дуже часто вдається до прийому іронії та сарказму. Тож яку наступну стильову рису можемо визначити? (Це іронічність та саркастичність, характерні для творчості Т. Г. Шевченка).

- А зараз давайте надамо слово нашому експерту з єдиноборств.

Учень-експерт з єдиноборств (виразно читає уривок «Дивлюсь, цар підходить до найстаршого...» до слів «Ура!.. Ура?..», супроводжуючи читання мімікою та жестами). Як експерт із єдиноборств, хочу зауважити, що в цій картині цар змальований особливо непривабливо, тому що він б’є тих людей, які не можуть завдати йому удару у відповідь, отже, він картає менших і слабших. Зрозуміло, що ця картина алегорична. Автор мав на увазі не побиття в прямому значенні, а розповсюдження зла в Російській імперії «ланцюжковим характером»: цар чинить зло найближчому оточенню, його підлеглі, не маючи змоги протистояти, поширюють це зло на нижчі верстви, а ті, у свою чергу,- на найнижчі. Отже, причини всіх негараздів Російської імперії як держави - у самодержавному ладі, який віджив своє і потребує негайного скасування.

Учитель (на фоні класичної музики). Далі наш ліричний герой вирішив піти «..город озирати. Там ніч, як день». Чому герой так ясно бачить все вночі? (Бо в Петербурзі білі ночі).

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Дивлюся: палати, палати понад тихою рікою» до слів «...так, мов я читаю історію України. Стою замираю...»).

 Учитель. Пропоную зупинитися біля пам’ятника Петру І в Петербурзі й поміркувати, чому ж історію України автор побачив, спостерігаючи саме за цим  пам’ятником.

Учень-експерт з історії (коментує ілюстрацію до поеми). Як відомо, повний занепад державності й незалежності України відбувся саме за часів правління   Петра І, а потім Катерини II : «Це той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову сиротину». У самій скульптурі Петра І автор бачить перш за все прагнення царя «...світ увесь хоче загарбати...».

Я опрацював історичне дослідження Миколи Вінграновського про трагедію Івана Мазепи та занепад української дер  жавності, де автор зазначає, що саме в епоху царювання Петра І Московське царство почало розбухати на силі, приєднуючи до себе все нові й нові території, усе нові й нові народи під виглядом нібито добровільного приєднання.

Для українського народу особливо трагічною стала поразка в битві під Полтавою в союзництві з Карлом XII та зруйнування Петром І гетьманської столиці Батурина, де не залишилось жодної живої душі навіть серед мирного населення. А тих козаків, яких піймано було живими, закатували, а їх тіла розіп’яли на хрестах та й пустили на плотах пливти спочатку Сеймом, далі - Десною, а потім ще далі - Дніпром, аби вся Україна бачила й тремтіла.

Микола Вінграновський підкреслює, що за свою двотисячолітню історію український народ ще не, бачив такого звірства. Саме ці події й характеризує автор, змальовуючи пам’ятник Петру І, бо в історію Росії він увійшов як цар-реформатор, а в історію України - як жахливий кат: «...болота засипав благородними костями, поставив столицю на їх трупах катованих...». Для підкреслення нелюдських вчинків Петра І Т. Г. Шевченко використовує гіперболу: «...із шкур наших собі багряницю пошив жилами твердими і заклав столицю в новій рясі».

Учитель. Над пам’ятником Петру І спускається біла пташка і голосить людським голосом. Розкрють цей алегоричний образ за допомогою презентації гіди-символісти.

Образ птаха у творчості Т. Г. Шевченка

- Любі друрузі! Кого з вас не захоплював політ білої пташки в небі? Ми дуже часто зустрічаємо його у світовій літературі, у фольклорі та в українській літературі. Що ж символізує цей образ? Білий колір у слов’ян означає непорочність, чистоту. У Біблії  білий голуб - це втілення однієї з трьох єдностей Бога - Бога-Духа.

 Дуже виразно образ білого птаха подано у творах поета «Великий льох», «Сон». Автор у цьому творі висвітлив ідею птахапровідника від людського світу до духовного: «А я за нею, та за нею, Лечу й прощаюся з землею...».

Птах-провідник пролітає над всією Україною. Можливо, саме для того, щоб повною мірою показати біль і страждання українського народу і крах кріпосної системи, Шевченко обрав провідником птаха, а не тварину,. Зокрема, у поемі «Сон»  образ білої пташки - збірний образ-символ засмучених, закатованих на будівництві Петербурга козаків, полонених Петром І під Полтавою. Жорстокість царя-душителя підкреслюється гіперболою: він із козацьких шкір «собі багряницю»...

Учитель (на фоні класичної музики). Ось і настав ранок, та нерадісний він у Петербурзі, бо вранці видно не його багатство, а жахливу бідність і розтлінність нижчих верств населення. Що ж вразило ліричного героя найбільше?

Ліричний герой. Я роздумую: «Як то тяжко той насущний люди заробляють». Та найбільше мене вражають «землячки»-українці, що приїхали до столиці в пошуках свого «місця під сонцем». Вони «по-московській так і ріжуть, сміються та лають батьків своїх, що змалечку цвенькать не навчили по-німецькій, - а то тепер і кисни в чорнилах...». Це представники освічених кіл України, що покинули батьківщину напризволяще, при цьому не лише занедбали власні традиції, а й зневажили батьків, які, жертвуючи останнім у господарстві, змогли дати їм освіту: «...може, батько останню корову жидам продав, поки вивчив московської мови...». Ці діти України «чорнилом политі, московською блекотою в німецьких теплицях заглушені». Цими словами автор підкреслює негативний вплив російської влади на український народ. Та й сама Росія зазнала подібного впливу від західних країн, зокрема Німеччини.

Учитель. Ось наш ліричний герой знову повертається «до царя в палати». Що ж там відбувається?

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Приходжу, старшина пузата стоїть рядом...» до слів «Я перелякався, та й прокинувсь...»)

Учитель. Про що свідчить трансформація царя-ведмедя в царя-кошеня? (Могутність царя - у його підлеглих, яких він не поважає. В алегоричній картині їх зникнення - «в землю провалились» - підкреслюється немічність і безпорадність царя без війська, без челяді, адже без них він ніхто).

Учитель. Наш ліричний герой врешті, прокидається й зауважує, що «таке тілько сниться юродивим та п’яницям». Чому? (Тогочасна дійсніть нагадує швидше страшний сон або видіння божевільного, а не справжнє життя. І причиною цього автор вважає існуючий самодержавний імперський лад і владу царизму).

- Здійснивши віртуальну подорож разом з ліричним героєм, ми розглянули картини, змальовані Т. Г. Шевченком у поемі «Сон». Жанр твору - сатирична поема. Як ви думаєте, яку мету ставив автор, створюючи таку поему? Чи лише висміяти тогочасну владу він прагнув? Для цього давайте звернемось до визначення поняття сатира та підзаголовка поеми - «Комедія». (Сатира передбачає не лише висміювання та заперечення старого, віджилого, негативного, а й народження та утвердження нового, позитивного, прогрессивного).

Учитель. Такий підхід до сатири називається амбівалентним. Отже, ми можемо визначити ще одну стильову рису творчості Т. Г. Шевченка - амбівалентність. У час, коли Шевченко написав цю поему, народження нового ще не було можливим, але вся поема перейнята ідеєю необхідності змін, утвердження демократичної влади народу та відродження державності України. Пророцтво Шевченка дійсно збулося.

IV. Підсумок. Рефлексія.

Учитель. Під час нашої подорожі, аналізуючи поему Т. Г. Шевченка «Сон», ви визначали й записували в свої стильові ознаки творчості Т. Г. Шевченка. Давайте ще раз їх пригадаємо. (Один з учнів зачитує свій запис).

Стильові ознаки творчості Т. Г. Шевченка

діалогізм поезій;

символічність;

засіб трансформації;

іронічність та саркастичність;

амбівалентність.

- Як ви можете пояснити підзаголовок поеми «Сон» - «Комедія»?

Оцінювання роботи учнів на уроці.

V. Домашнє завдання.

Обовязкове: вивчити напамять уривок з поеми «Сон»; за бажанням: підготувати презентації: «Змалювання Т. Г. Шевченком «петербурзького дна» у поемі «Сон»»,  «Причини відступництва української еліти від України (за поемами Т. Г. Шевченка)».