Учитель року - 2015

Відбувся І етап обласного туру конкурсу "Учитель року - 2015"

21 січня відповідно до Положення відбувся І  етап обласного туру конкурсу "Учитель року - 2015".

Спочатку учасникам необхідно було презентувати себе за 5 хвилин, а потім запросити конкурсантів до майстер-класу. 

Майстер-клас «Я роблю це так» (тривалість – 25 хвилин) є однією з форм презентації досягнень конкурсанта як педагога, де він виконує роль «вчителя вчителів», розкриваючи методи своєї роботи та оригінальні ідеї. При проведенні майстер-класу конкурсант повинен вибрати таку форму проведення, яка б захопила аудиторію.  Проводячи майстер-клас, учитель насамперед не прагне просто передати знання. Він намагається задіяти учасників у процес, зробити їх активними, розбудити в них те, що приховано навіть для них самих, зрозуміти й усунути те, що йому заважає в саморозвитку. Всі завдання вчителя і його дії спрямовані на те, щоб підключити уяву учасників, створити таку атмосферу, щоб вони проявили себе як творці. Це м'яке, демократичне, непомітне керівництво діяльністю.

 Порядок виступів конкурсантів визначив жереб. Мені пощастило. Я потрапила до першої п'ятірки, презентувати себе, показала знання й досвід з дослідженої теми: "Формування духовно-емоційного світу учнів на уроках української літератури".

Атмосфера під час випробувань була позитивною. Усі учасники залюбки брали участь у майстер-класах, підтримували та  допомагали один одному.

 Вчителі продемонстрували професійну майстерність та високу ерудицію показали себе фахівцями високого рівня – майстрами-педагогами, здатними творчо поєднувати традиційні форми і методи навчання з новітніми освітніми технологіями.

Наступне випробовування 28 січня - написання фахової контрольної роботи в онлайн режимі.

Бажаю усім учасникам успіху!

День Соборності України

День Соборності України

     Ідея єдності й соборності батьківських земель, так само, як ідеї незалежності й державного суверенітету, дієвої та ефективної влади є головним змістом державницької ідеології нашого народу. Це свято нагадує нам, підростаючому поколінню, що Україна не розділена, що немає окремої Східної і Західної України, а що у нас єдина держава і ми - єдиний народ!  Україна...

     Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою,  щасливою.

 

    У день свята – Дня Соборності та Свободи України - в нашій школі пройшли різноманітні цікаві заходи.

     Протягом дня працювали медіа-група учнів 8-11-х класів, які підготували відеопрезентації «Україна – велика держава». У шкільній бібліотеці розгорнуто тематичну виставку літератури. У класних колективах пройшов конкурс-захист костюмів.

 Учні, дійсно, одягнені були незвично: у джинсах, але й в українській сорочці. Усе це символізувало сучасність, креативність молодої людини, яка цінує традиції народу.

 

     На Єдиній виховній годині, яку провели усі класні керівники, учні брали участь у диспутах, вміло вели дискусії, переглядали електронні презентації, тематичні відеофільми, читали уривки із творів класиків української літератури, які писали про єдність, могутність, силу та красу рідної землі.

     Цікавою та змістовною була патріотично-розважальна гра «Я люблю Україну!». Учні показали свої знання та уміння, а вболівальники та гості відчули атмосферу творчості, взаєморозуміння, любові до рідної землі та її працьовитого народу, яка панувала під час проведення гри.

      День соборності у нашій школі – яскраве свідчення розвитку креативності школярів у контексті національно – патріотичного виховання. А сучасна молодь – це наше майбутнє. Хай же майбутнє буде щасливим!

Урок – суд. Рольова гра «Судимо Чіпку»

Тема. Рольова гра «Судимо Чіпку».

Мета: визначитись у ході гри зі ставленням до головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», оцінивши його вчинки, мотиви поведінки; перевірити знання учнів з правознавства про адміністративну та кримінальну відповідальність; розвивати в учнів аналітичні здібності; уміння грамотно, послідовно висловлювати свої думки, обґрунтовувати міркування, робити висновки; виховувати в учнів уміння аргументовано відстоювати власну позицію, уміння здійснювати життєвий вибір.

Форма проведення: урок-суд.

Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда, «Входження в роль».

Обладнання: таблички з надписами

Все добре переймай, а зла уникай

З ким поведешся, в того й наберешся

Добро довго пам’ятаєш, а лихо ще довше

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько

Добре ім’я – найкраще багатство

Хід уроку

І. Організацій момент.

1. Привітання з учнями. Перевірка відсутніх. Подяка черговим.

2. Слово вчителя.

Сьогодні ми поговоримо про головного героя повісті Івана Білика та Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Чіпку Варениченка. Це злочинець. Саме відправленням його на каторгу закінчується роман. Тож давайте уявимо, як відбувався суд над цією людиною, а потім спробуємо дати характеристику діям Чіпки з погляду сучасного права.

ІІ. Хід засідання.

Ролі (роздані учням заздалегідь):

1. Чіпка

2. Суддя (ведучий)

3. Обвинувач (доводить вину Чіпки)

4. Адвокат (розкриває позитивні риси Чіпки, намагається вмотивувати агресивність його поведінки)

5. Панас Мирний (розкриває задум створення цього образу, говорить про своє ставлення до Чіпки)

6. Секретар (протягом гри робить на дошці записи позитивних та негативних рис Чіпки)

Суддя (до підсудного):

- Назвіть ваше ім’я, прізвище, по батькові (Нечипір Іванович Вареник)

- Рік народження (1844)

- Місце народження (с. Піски)

- Вільний чи кріпак від народження (вільний)

- Освіта (неписьменний)

- Хто ваші батьки (батько Іван Вареник – кріпак, втік від пана, до одруження з моєю матір’ю мав родину на Дону, потім був відданий у рекрути; мати Мотря Жуківна – проста бідна селянка)

- Сімейний стан (одружений, дружина Галина Максимівна Ґудзь)

- Ви знаєте, у чому вас звинувачують? (так – грабунки, розбій, вбивства)

Обвинувач: Підсудний Вареник, ви звинувачуєтесь у скоєнні таких злочинів: грабунки, розбишацтво, вбивства (останнє – жорстоке вбивство сім’ї Хоменків), і засуджуєтесь до такої міри покарання – довічна каторга.

Адвокат: Ваша честь, мій підзахисний вже не така й пропаща людина. Є ряд обставин, які могли б частково його виправдати і пом’якшити вирок суду.

Почнемо з найпростішого – спадковість. Його батько був людиною із темним минулим. Щось кримінальне, мабуть, передалося й синові.

А ставлення односельців до хлопця! Громада шукала в хлопчика із самого його народження ріжки і хвіст, а дехто й у батька «сам бачив» їх при арешті. Нелюбов односельців була ніби запрограмована, а хлопець приречений на самотність. Самотність – страшна річ. Які думки про свою неповноцінність вона породжує!

Але ж були часи, коли Чіпка мав господарство, був добрим господарем, не боявся роботи. Він здатний до співчуття, сміливий (згадайте історію, як били старого діда Уласа!)

Обвинувач: Поважати батьків своїх – одна з десяти заповідей. А як ставився Нечипір до своєї матері? Ображав, обкрадав, міг підняти руку.

Адвокат: А все тому, що він змалку не бачив від неї уваги, не відчував її тепла, ласки, уваги, підтримки.

Обвинувач: Але ж вона заробляла на прожиття, на харчі своїй дитині.

Адвокат: Для нормальної матері це не може служити виправданням. Добре слово і щира зацікавленість справами дитини – це те, що повинна давати мати своїм дітям незалежно від їхнього віку.

Обвинувач: Підсудний вів розпусний спосіб життя, мав сумнівну компанію, пиячив. Це говорить про його слабку волю, нездатність чесно до кінця відстоювати свої інтереси.

Адвокат: Горілка й веселе товариство, яке «все розуміє», - традиційні ліки від горя. Та й причина була об’єктивна – забрали несправедливо землю. Мав нормальні умови життя і праці – був самим собою. Змінюються умови існування – чи спадковість прокидається, чи то зло велике в душі назбиралося. Близькі люди його покидають, залишається з осоружним товариством, яке й підбиває його на всі злочини. Хто дає йому першу чарку горілки? Цей шлях йому вимостило суспільство!

Обвинувач: Тоді дозвольте зачитати уривок з нарису, де описується скоєння останнього злочину прототипом Чіпки Василем Гнидкою:

"...Жив собі хутором уже здавна один козак. Заможний і грошовитий. Скоту в його — повна загорода, а грошей — то й свині не їдять. При йому жили його й сини, аж три. Двох він уже й поже­нив; у старшого й дитинка була, а менший ще парубкував... Ще дочка у його, так півдівка, була; ото вона одна й зосталася тільки жива. Гнидка добре його знав... Та різдвяних свят, зібравши дванадцять самих найздоровших товаришів, і скокнув до того козака "празникувати"...

От сі до вікна, стукають, просяться в хату. їх не пускають: вони просять хоч шлях показати. Дорога тоді була забитна, недавно сніг увалив. Батько й послав парубка. Той тільки що одсу­нув двері — вони так прожогом усі в хату, аж дванадцять душ... Парубок хотів у вікно вискочити, так хтось з їх як бебехнув з рушниці та прямо у спину так кулю й увігнав, — той так у вікні й застряв. Вони тоді до жонатих, хто з ножем, хто з сокирою, — повбивали. Зостались невістки, дід та баба; та ще дочка, що як побачила ту баталію, то непримітно залізла під піл та там і сиділа, дух притаївши. Зостались ото ті; вони їх пов'язали гаразденько та й питають: де гроші? Питали, питали, — мовчать; вони тоді давай у печі огонь розводити; розвели; та возьме жменю соломи, зверне верчик, запалить та до ніг, — отак і пече. Пекли, пекли, та чи то вже так їх запекли, чи, може, вже ті затялися, — ні слова та й годі. Стара одначе знемогла, сказала, що в пічурці 50 карбован­ців замазано.

Виколупали та знову до неї. Більше, каже, немає... Тоді вже вони взяли гаразденько усіх, поскладали в рядок, зайшли з-за голови та обухом у голову; так голови й попровалювали. Тоді ото й дитина прокинулася... Кричить, як не розірветься; так Гнидка   узяв та й простромив його ножем, як галушку..."

Та й це ще не все. Останній його злочин – доведення до самогубства дружини Галі, яка не змогла перенести такого розчарування, такого сорому і повісилась.

Суддя: Слово надається свідкові Панасу Мирному.

- Ваше ім’я, прізвище, по батькові (Панас Якович Рудченко)

- Рік народження (1849)

- Місце народження (м. Миргород)

- Хто допомагав вам працювати над романом? (мій радний брат Іван Білик)

- Розкажіть, чому ви «дали життя» такому жахливому літературному персонажу (їхав з Полтави до Гадячого, візник розповів історію про бандита із Заїчинців Василя Гнидку, вирішив дослідити, чому така сильна людина стала на шлях злочину. «Як такий мирний пахарський побит з його поетичним почуттям, з людяністю викинув з себе такого злющого зарізяку, котрому нічого проткнути ножем горло маленькій дитині, коли воно, прокинувшись, почало у колисці кричати; котрого організаторські сили були такі, що зумів за невеликий час згромадити цілу ватагу усякого люду і за півроку вирізати з нею до двадцяти душ в Зінківському, Полтавському, Миргородському, ще либонь й у Переяславському повітах?» Спочатку написав нарис «Подорож від Полтави до Гадячого», потім повість «Чіпка», а згодом виник великий роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).

- То ви виправдовуєте свого героя? (ні, не можу простити злочинного життя, зневажливого ставлення до матері та розбиті надії дружини. Чіпка – вбивця, він не може бути виправданим!)

Секретар (записи на дошці):

Чіпка

Позитивні риси	Негативні риси
Обдарований від природи; розумний; метикуватий; вразливий; добрий господар, береться за будь-яку роботу; мав прагнення творити добро та служити громаді; борець, може повести за собою; правдошукач; волелюбний, сміливий, нескорений; має глибоку співчутливу душу	Надто нервовий; озлоблений; жорстокий; готовий до помсти (почуття помсти не контролюється психікою); має слабку волю, чому й топить лихо в чарці; грубий з матір’ю; розтоптав надії коханої людини; злодій, вбивця

Це морально роздвоєна особистість.

ІІІ. Підсумок засідання.

Суддя: Отже, враховуючи усі вище перелічені факти, суд прийшов висновку: ніколи у Нечипора Вареника не було безвихідного становища, він завжди міг обирати між чесною, іноді нестерпно важкою, працею і розпусним життям розбишаки. Тільки нетерпіння і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. А тому суд виносить свій вирок: визнати винним Нечипора Вареника у свідомому скоєнні тяжких злочинів і присудити до каторжних робіт одвічно.

Вчитель: Моральний кодекс народу відтворений у прислів’ях та приказках – зверніть, будь ласка, увагу на надписи (зачитати).

А тепер давайте спробуємо дати характеристику вчинкам нашого героя з погляду сучасного права.

Запитання до глядачів:

- Якщо людина перебуває в громадських місцях у нетверезому стані, вона несе… (адміністративну відповідальність - ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Попередження або накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів (17 грн. – 85 грн.)).

- Яка відповідальність передбачена за хуліганство (за дрібне хуліганство (образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян) – ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладення штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів (17×3=54 грн. - 17×7=119 грн.), або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку, адміністративний арешт до 15 діб.

Ст. 126 Кримінального кодексу України:

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, – штраф до 50 мінімумів (850 грн.) або арештом до 6 місяців, або обмеженням волі до 3 років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, - обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 4 років.)

За дрібні крадіжки, грабунок (ст. 186 Кримінального кодексу України.

1.  Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – штраф від 50 до 100 мінімумів або виправні роботи до 2 років, або позбавлення волі до 4 років.

2.  Грабіж, поєднаний з насильством – від 4 до 6 років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло – від 4 до 8 років.

4.  Грабіж, вчинений у великих розмірах, - від 7 до 10 років.

5.  Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою – від 8 до 13 років із конфіскацією майна.

Умисне вбивство (ст. 115 Кримінального кодексу України – позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.)

ІV. Домашнє завдання.

Написати коротку замітку до газети про сьогоднішнє засідання суду.

Урок-віртуальна подорож. Поема Тараса Шевченка «Сон» - вершина політичної сатири

Тема. Поема Тараса Шевченка «Сон» - вершина  політичної сатири.

Мета: проаналізувати композицію та художні засоби (алегорію, символи),  визначити особливості сатири, дати оцінку явищам дійсності, зображеним у поемі, дослідити поставлені проблеми та розробити на їх основі учнівські презентації; розвивати вміння доводити власну думку, експериментувати з мовним матеріалом, визначати цінність художнього твору для літературної спадщини та сучасності; удосконалювати вміння працювати з комп’ютером; виховувати патріотизм, щиру зацікавленість творчою спадщиною Шевченка, людинолюбство, критичне ставлення до зла.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Форма уроку: урок-віртуальна подорож.

Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда, проблемні питання, випереджальні завдання

Обладнання: ілюстрації до епізодів поеми, комп’ютерні презентації проектів.

Епіграф:

Як Бога, людину, любов, вічність, так і

таких поетів, як Шевченко, кожен мусить

осягти сам для себе. Інші здатні лише

допомогти тобі у цьому пекельному труді,

але не зробити цей труд за тебе.

В. Пахаренко

Хід уроку

І. Організаційний етап. Підготовка до сприймання нового матеріалу

Слово вчителя.

- Постать Тараса Шевченка в українській літературі - одна з найпомітніших. Вона з плином часу дедалі більше вабить уми поколінь. Тож епіграфом до нашого сьогоднішнього уроку будуть слова Василя Пахаренка. (Учитель читає напам’ять вступ до поеми «Сон».)

- У вступі автор зауважує, що «немає господа на небі». Чи означає це, що його немає взагалі? (Безперечно, ні. Господь є в душі і в серці кожної людини).

II. Оголошення теми, мети  й завдань уроку.

- Сьогодні ми здійснимо віртуальну подорож разом з ліричним героєм поеми Т. Г. Шевченка «Сон». Кожен із вас спробує осягнути для себе цей твір, який, можна сказати, визначив долю самого автора. Яке ж значення в житті поета мала ця поема? (5 квітня 1847 року Шевченка було заарештовано і вилучено у нього рукописну збірку «Три літа», в якій була також і поема «Сон»).

- Так, київський жандармський полковник Білоусов 7 квітня доповідав по інстанції про те, що в Шевченка знайдено «тетрадь, самим им писана, с возмутительными стихами. В стихах под названием «Сон» дерзко описывается высочайшая его императорского величества особа и государыня императрица».

Отже, на уроці ми розглянемо особливості політичної сатири в поемі Т. Шевченка «Сон», у тому числі реальні та фантастичні події поеми, ознайомимося з учнівськими презентаціями проектів, визначимо цінність твору для сучасності. А допоможуть нам у цьому наші експерти-гіди:

• експерт зі снів та сновидінь і майбутній фізіолог;

• знавець душі;

• символісти, що розкриють значення символів поеми;

• гід-історик;

• гід-знавець царського життя;

• експерт з єдиноборств;

• ліричний герой.

Крім того, ми також спробуємо визначити стильові ознаки творчості Т. Г. Шевченка, проаналізовані В. І. Пахаренком у книзі «Незбагненний апостол».

III. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

(Учні визначають стильові ознаки поеми в ході уроку, вони записуються в окрему таблицю на дошці та в зошити).

- Отже, перша наша зупинка – «Уві сні чи наяву», де на нас уже чекає експерт зі снів та сновидінь.

- Як передає Т. Г. Шевченко картини тогочасної дійсності? (Шевченко змальовує  найтиповіші картини дійсності в незвичайній формі — у формі сну-польоту ліричного героя над Російською імперією із совою).

- Як ви гадаєте, чому саме таку форму і таку назву обирає автор для поеми? Давайте звернемося до нашого експерта зі снів та сновидінь і майбутнього фізіолога, щоб з’ясувати це питання.

(Виступають учні-експерти з презентацією «Використання образу сну як вираження стану ліричного героя в поезії Т. Г. Шевченка»).

Використання образу сну як стану ліричного героя в поезії Т. Г. Шевченка

Ключове питання: що таке сон?

Тематичні питання:

- Що означає образ сну в поезіях Шевченка?

- Чому ліричний герой поеми «Сон» бачить дійсність свою уві сні?

Фізіолог. Якщо, за вченням Павлова, сон  - це наслідок загального гальмування діяльності кори головного мозку, то сучасні вчені вважають, що під час сну відбувається обробка інформації: аналіз, запам’ятовування, емоційне переживання. При цьому мозок ніби просіює інформацію, отриману вдень, звільняється від непотрібного, фіксує важливі відомості в довготривалій пам’яті. Ця гіпотеза дістала назву «інформаційна».

Отже, на основі сучасних електрофізіологічних досліджень можна зробити висновок, що під час сну відбуваються складні фізіологічні процеси, які перетворюють отриману під час неспання інформацію.

Експерт зі снів та сновидінь у поезії Шевченка. У поезії «Сон» («На панщині пшеницю жала...») Шевченко втілює мрії ліричної героїні - матері-кріпачки - уві сні:

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній бачиться, бо й сам

Уже не панський...

У вірші «Сон» («Гори мої високії») автор, перебуваючи на засланні, лине душею до рідної України, де бачить її славне героїчне минуле: козаччину, національно-визвольну боротьбу, славних гетьманів Богдана і Мазепу. Герой сумує, що ці славні часи минули, а Україна зараз у неволі, але ж мріє повернутися, тому й бачить:

Ніби знову я на волю,

На світ народився.

Дай же, Боже, коли-небудь,

Хоч на старість, стати

На тих горах окрадених

у маленькій хаті.

Образ російської імперії в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»). У цій поемі Т. Г. Шевченко змальовує реальну тогочасну дійсність у Російській імперії середини XIX століття крізь призму сну ліричного героя.

Отже, Т. Г. Шевченко (задовго до досліджень Павлова та інших фізіологів) в силу своєї геніальності розумів, що уві сні людина не просто відпочиває:

• людина може бачити свої мрії і навіть майбутнє;

• може обробляти інформацію й вибирає найважливіше, найтиповіше, найголовніше.

Учитель. Наступна зупинка нашої подорожі – «Складові «Сну» або композиція». Опрацьовуючи текст поеми, ви, очевидно, звернули увагу на чітку композицію твору. Яку ж побудову вона має? (Поема має струнку композицію: лірико-філософський вступ, три розділи-картини - Україна, Сибір, Петербург, короткий висновок. Крім того, поема має обрамлення: ліричний герой засинає на початку твору, бачить сон, прокидається в кінці твору і робить короткий висновок).

- Давайте розглянемо змальовані Кобзарем у поемі картини детальніше, побувавши разом з ліричним героєм поезії у визначених вами місцях. І зараз нам стануть у нагоді ілюстрації учнів, зроблені до твору та презентація. А наш ліричний герой допоможе поринути в часи, змальовані в поемі, відчути красу ліричних відступів, читаючи напам’ять уривки з твору. Отже, полетіли… Зупиняємося в «Україні».

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Летим, дивлюся, аж світає...» до слів «Душе моя убогая, чого марне плачеш?» Його читання супроводжується слайдами презентації на фоні запису співу солов’я).

Учитель. Із ким веде розмову ліричний герой? (Із власною душею).

- Як називається розмова двох дійових осіб? (Розмова двох або більше дійових осіб називається діалогом).

- Отже, ми можемо  визначити першу стильову ознаку Шевченкової творчості. Це діалогізм поезій - у власних роздумах автор ставить сам собі питання і відповідає на них.

- Чому ж плаче душа ліричного героя? Гадаю, що на це запитання нам допоможе отримати відповідь знавець душі.

Знавець душі (коментує ілюстрацію  до першої картини - життя в покріпаченій Україні). Т. Г. Шевченко використовує прийом контрасту - прекрасний український пейзаж, змальований у кращих фольклорних традиціях, а на його фоні - жахливі картини життя найзнедоленіших верств покріпаченого селянства: «латану свитину з каліки знімають», «розпинають вдову за подушне, а сина кують...», «...опухла дитина, голоднее мре...», «...покритка попідтинню з байстрям шкандибає». Знедержавлення та покріпачення в Україні довели до стану крайнього зубожіння простий український народ, що перебував у становищі рабів.

Учитель. А ми разом з ліричним героєм рушаємо далі - у Сибір.

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «І знов лечу понад землею...» до слів «То я одпочину... Одпочину...»).

Учитель. Чи вдалося ліричному героєві відпочити від людських страждань у найменш заселеному регіоні Російської імперії - Сибіру?

Знавець душі (коментує ілюстрацію до наступної картини Сибіру). Заховатися від людських страждань ліричному героєві не вдається ніде, бо скрізь самодержавство створює нелюдські умови існування. Здавна царат засилав злочинців, а також непокірних бунтівників до Сибіру. Каторжники нагадують ліричному героєві мерців на Страшному Суді. Вони «в кайдани закуті, із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому...». Хто ж цей неситий? Це російський цар, який впроваджує загарбницьку політику, веде несправедливі війни, які потребують велетенських коштів. Серед каторжників є і «злодій штампований», і «розбойник катований». Та найбільше вражає, що серед цих кримінальних злочинців знаходиться і політичний в’язень - декабрист. Він поводить себе стійко й мужньо: «в муці, в каторзі не просить, не плаче, не стогне». Ідеї декабристів Шевченко втілює в символічному образі рожевих квітів на сибірському морозі. їх справа не була марною, ці ідеї «зійдуть і ростимуть, і у люди вийдуть».

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Ізнов лечу...» до слів «нагодовані, обуті і кайданами окуті, муштруються...»).

Учитель. Як бачите, ліричний герой здійснює мандрівку, пролітаючи разом із совою, не по, а над Російською імперією. А чому саме з совою? Це допоможуть нам зрозуміти експерти-символісти, що вже чекають нас на зупинці «Петербург».

Учні-експерти (виступають із презентацією «Сова - птах мудрості»).

Сова - птах мудрості

- Знайомтесь: сова — нічний птах, що бачить у темряві. Можливо; йому доступнее те, чого не розуміють інші.

З давніх-давен люди втілювали в образі сови мудрість та здатність передбачати події.

У нашій презентації ми дамо відповіді на такі питання.

Ключове питання: хто може побачити в темряві те, чого не бачать інші?

Тематичні питання:

- Чому ліричному героєві поезії «Три літа» та поеми «Сон» є близьким образ-символ птаха сови?

- У яких ще творах Шевченка використовується цей образ?

  Стародавні греки, наприклад, вважали сову супутницею Афіни Паллади -богині воєн і перемог, мудрості і знань. Афіну вони часто зображали разом із совою. Побачивши сову, греки вірили в успіх походів. Крім того, як птаха мудрості вони зображували сову й на своїх срібних монетах.

Дуже популярний образ сови в наш час. Клуб знавців «Що ? Де? Коли?» відомий у всьому світі. Примітно, що емблемою клубу з перших днів його існування стала сова, бо цей птах символізує мудрість.

У нас в Україні сови часто зображалися як вісники страшних бід і смерті. Коли героїня поеми  Т. Г. Шевченка «Наймичка» Ганна важко захворіла, то «сичі з комори вночі худе віщали».

  Коли ж Шевченко повертається в Україну з Петербурга, то бачить страшну правду життя кріпосного народу, тому в поезії «Три літа» й говорить «...вию совою». Саме так до молодого автора приходить життєва мудрість. У сатиричній поемі «Сон» ліричний герой Шевченка мандрує Російською імперією уві сні саме в образі сови.

Це дає йому можливість з «висоти пташиного польоту» осмислити картини несправедливості, що спричинені політикою російського самодержавства. Усе населення імперії - у темряві, і лише ліричний герой з совою бачить справжню дійсність і бажає відкрити її для сучасників.

Ця поема стає провідником у далекі часи царської Росії, коли людська духовність прагнула вирватись на волю, яка для слов’ян є необхідним засобом повноцінного існування. Мрії Шевченка здійснились ми вільні. Та чи цінуємо ми нашу волю й нашу незалежність?

Учитель. Отже, сова виступає у творчості Т. Г. Шевченка символом мудрості. Давайте визначимо наступну стильову ознаку творчості поета. (Символічність).

- Ще Г. С. Сковорода називав Біблію Світом Символів, а Т. Г. Шевченко в «Кобзарі» створив власний світ. Що ж означає фраза «на багнищі город мріє», і чому він «чи то турецький, чи то німецький, а може, те, що й московський»?

Учень-експерт з історії. Неважко здогадатися, що ми знову повертаємося в  Петербург. Автор іронічно змальовує столицю Російської імперії, побудовану на насипаній на болотах території. Адже це будівництво коштувало тисяч людських життів, велетенських жертв, принесених Петром І заради примхи — «прорубати вікно в Європу». А невизначеність цього міста в тому, що воно не має своїх національних традицій, як не має їх і російське самодержавство.

Учитель. Петербург — незвичайне місто. Наш ліричний герой, як і його сучасники, хоче побачити царські палати, а можливо, й самих царя з царицею, оспіваних придворними поетами. Як же він може туди потрапити? (Ліричний герой стає невидимим — «незримим»).

- Як можна назвати цей прийом? (Перетворення, або трансформація).

- Отже, ми можемо назвати ще одну стильову рису творчості Шевченка - засіб трансформації.

(Звучить класична музика).

Учитель. Хто з вас не мріяв потрапити на бал, та ще й царський. Чи відповідають реальні картини, побачені ліричним героєм на балу, тому, що він чув раніше про царський двір та августійних осіб? Про це нам розкаже гід-знавець царського життя.

Гід-знавець царського життя. На мій погляд, ліричний герой глибоко розчарований, бо цар «високий, сердитий», а цариця «мов опеньок засушений, тонка, довгонога, та ще, на лихо, сердешне, хита головою», ця «диво-цариця, мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться». Автор іронізує з приводу оспіваної придворними поетами - «тупорилими віршомазами» - краси цариці, бо справжня краса - це краса душі, а її цій героїні якраз, на думку автора, і бракує.

Використовуючи прийом сарказму, Т. Г. Шевченко підкреслює зарозумілість

царя, його зверхнє ставлення до своїх підлеглих, які теж не викликають поваги, бо головна їх мета - підлабузнюватися до царя, принижуватися заради «милості»: «аж потіють та товпляться, щоб то ближче стати коло самих: може, вдарять або дулю дати благоволять...». Та милості від царя дочекатися нелегко, і це чітко видно зі сцени, що отримала назву «картина генерального мордобитія».

Учитель. Як бачимо з тексту поеми, Т. Г. Шевченко дуже часто вдається до прийому іронії та сарказму. Тож яку наступну стильову рису можемо визначити? (Це іронічність та саркастичність, характерні для творчості Т. Г. Шевченка).

- А зараз давайте надамо слово нашому експерту з єдиноборств.

Учень-експерт з єдиноборств (виразно читає уривок «Дивлюсь, цар підходить до найстаршого...» до слів «Ура!.. Ура?..», супроводжуючи читання мімікою та жестами). Як експерт із єдиноборств, хочу зауважити, що в цій картині цар змальований особливо непривабливо, тому що він б’є тих людей, які не можуть завдати йому удару у відповідь, отже, він картає менших і слабших. Зрозуміло, що ця картина алегорична. Автор мав на увазі не побиття в прямому значенні, а розповсюдження зла в Російській імперії «ланцюжковим характером»: цар чинить зло найближчому оточенню, його підлеглі, не маючи змоги протистояти, поширюють це зло на нижчі верстви, а ті, у свою чергу,- на найнижчі. Отже, причини всіх негараздів Російської імперії як держави - у самодержавному ладі, який віджив своє і потребує негайного скасування.

Учитель (на фоні класичної музики). Далі наш ліричний герой вирішив піти «..город озирати. Там ніч, як день». Чому герой так ясно бачить все вночі? (Бо в Петербурзі білі ночі).

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Дивлюся: палати, палати понад тихою рікою» до слів «...так, мов я читаю історію України. Стою замираю...»).

 Учитель. Пропоную зупинитися біля пам’ятника Петру І в Петербурзі й поміркувати, чому ж історію України автор побачив, спостерігаючи саме за цим  пам’ятником.

Учень-експерт з історії (коментує ілюстрацію до поеми). Як відомо, повний занепад державності й незалежності України відбувся саме за часів правління   Петра І, а потім Катерини II : «Це той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову сиротину». У самій скульптурі Петра І автор бачить перш за все прагнення царя «...світ увесь хоче загарбати...».

Я опрацював історичне дослідження Миколи Вінграновського про трагедію Івана Мазепи та занепад української дер  жавності, де автор зазначає, що саме в епоху царювання Петра І Московське царство почало розбухати на силі, приєднуючи до себе все нові й нові території, усе нові й нові народи під виглядом нібито добровільного приєднання.

Для українського народу особливо трагічною стала поразка в битві під Полтавою в союзництві з Карлом XII та зруйнування Петром І гетьманської столиці Батурина, де не залишилось жодної живої душі навіть серед мирного населення. А тих козаків, яких піймано було живими, закатували, а їх тіла розіп’яли на хрестах та й пустили на плотах пливти спочатку Сеймом, далі - Десною, а потім ще далі - Дніпром, аби вся Україна бачила й тремтіла.

Микола Вінграновський підкреслює, що за свою двотисячолітню історію український народ ще не, бачив такого звірства. Саме ці події й характеризує автор, змальовуючи пам’ятник Петру І, бо в історію Росії він увійшов як цар-реформатор, а в історію України - як жахливий кат: «...болота засипав благородними костями, поставив столицю на їх трупах катованих...». Для підкреслення нелюдських вчинків Петра І Т. Г. Шевченко використовує гіперболу: «...із шкур наших собі багряницю пошив жилами твердими і заклав столицю в новій рясі».

Учитель. Над пам’ятником Петру І спускається біла пташка і голосить людським голосом. Розкрють цей алегоричний образ за допомогою презентації гіди-символісти.

Образ птаха у творчості Т. Г. Шевченка

- Любі друрузі! Кого з вас не захоплював політ білої пташки в небі? Ми дуже часто зустрічаємо його у світовій літературі, у фольклорі та в українській літературі. Що ж символізує цей образ? Білий колір у слов’ян означає непорочність, чистоту. У Біблії  білий голуб - це втілення однієї з трьох єдностей Бога - Бога-Духа.

 Дуже виразно образ білого птаха подано у творах поета «Великий льох», «Сон». Автор у цьому творі висвітлив ідею птахапровідника від людського світу до духовного: «А я за нею, та за нею, Лечу й прощаюся з землею...».

Птах-провідник пролітає над всією Україною. Можливо, саме для того, щоб повною мірою показати біль і страждання українського народу і крах кріпосної системи, Шевченко обрав провідником птаха, а не тварину,. Зокрема, у поемі «Сон»  образ білої пташки - збірний образ-символ засмучених, закатованих на будівництві Петербурга козаків, полонених Петром І під Полтавою. Жорстокість царя-душителя підкреслюється гіперболою: він із козацьких шкір «собі багряницю»...

Учитель (на фоні класичної музики). Ось і настав ранок, та нерадісний він у Петербурзі, бо вранці видно не його багатство, а жахливу бідність і розтлінність нижчих верств населення. Що ж вразило ліричного героя найбільше?

Ліричний герой. Я роздумую: «Як то тяжко той насущний люди заробляють». Та найбільше мене вражають «землячки»-українці, що приїхали до столиці в пошуках свого «місця під сонцем». Вони «по-московській так і ріжуть, сміються та лають батьків своїх, що змалечку цвенькать не навчили по-німецькій, - а то тепер і кисни в чорнилах...». Це представники освічених кіл України, що покинули батьківщину напризволяще, при цьому не лише занедбали власні традиції, а й зневажили батьків, які, жертвуючи останнім у господарстві, змогли дати їм освіту: «...може, батько останню корову жидам продав, поки вивчив московської мови...». Ці діти України «чорнилом политі, московською блекотою в німецьких теплицях заглушені». Цими словами автор підкреслює негативний вплив російської влади на український народ. Та й сама Росія зазнала подібного впливу від західних країн, зокрема Німеччини.

Учитель. Ось наш ліричний герой знову повертається «до царя в палати». Що ж там відбувається?

Ліричний герой (читає напам’ять уривок «Приходжу, старшина пузата стоїть рядом...» до слів «Я перелякався, та й прокинувсь...»)

Учитель. Про що свідчить трансформація царя-ведмедя в царя-кошеня? (Могутність царя - у його підлеглих, яких він не поважає. В алегоричній картині їх зникнення - «в землю провалились» - підкреслюється немічність і безпорадність царя без війська, без челяді, адже без них він ніхто).

Учитель. Наш ліричний герой врешті, прокидається й зауважує, що «таке тілько сниться юродивим та п’яницям». Чому? (Тогочасна дійсніть нагадує швидше страшний сон або видіння божевільного, а не справжнє життя. І причиною цього автор вважає існуючий самодержавний імперський лад і владу царизму).

- Здійснивши віртуальну подорож разом з ліричним героєм, ми розглянули картини, змальовані Т. Г. Шевченком у поемі «Сон». Жанр твору - сатирична поема. Як ви думаєте, яку мету ставив автор, створюючи таку поему? Чи лише висміяти тогочасну владу він прагнув? Для цього давайте звернемось до визначення поняття сатира та підзаголовка поеми - «Комедія». (Сатира передбачає не лише висміювання та заперечення старого, віджилого, негативного, а й народження та утвердження нового, позитивного, прогрессивного).

Учитель. Такий підхід до сатири називається амбівалентним. Отже, ми можемо визначити ще одну стильову рису творчості Т. Г. Шевченка - амбівалентність. У час, коли Шевченко написав цю поему, народження нового ще не було можливим, але вся поема перейнята ідеєю необхідності змін, утвердження демократичної влади народу та відродження державності України. Пророцтво Шевченка дійсно збулося.

IV. Підсумок. Рефлексія.

Учитель. Під час нашої подорожі, аналізуючи поему Т. Г. Шевченка «Сон», ви визначали й записували в свої стильові ознаки творчості Т. Г. Шевченка. Давайте ще раз їх пригадаємо. (Один з учнів зачитує свій запис).

Стильові ознаки творчості Т. Г. Шевченка

діалогізм поезій;

символічність;

засіб трансформації;

іронічність та саркастичність;

амбівалентність.

- Як ви можете пояснити підзаголовок поеми «Сон» - «Комедія»?

Оцінювання роботи учнів на уроці.

V. Домашнє завдання.

Обовязкове: вивчити напамять уривок з поеми «Сон»; за бажанням: підготувати презентації: «Змалювання Т. Г. Шевченком «петербурзького дна» у поемі «Сон»»,  «Причини відступництва української еліти від України (за поемами Т. Г. Шевченка)».