Тема. Рольова гра «Судимо Чіпку».
Мета: визначитись у ході гри зі
ставленням до головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?», оцінивши його вчинки, мотиви поведінки; перевірити знання учнів з
правознавства про адміністративну та кримінальну відповідальність; розвивати в
учнів аналітичні здібності; уміння грамотно, послідовно висловлювати свої
думки, обґрунтовувати міркування, робити висновки; виховувати в учнів уміння аргументовано
відстоювати власну позицію, уміння здійснювати життєвий вибір.
Форма
проведення: урок-суд.
Методи
та прийоми: слово
вчителя, бесіда, «Входження в роль».
Обладнання: таблички з надписами
Все добре переймай, а зла уникай
З ким поведешся, в того й наберешся
Добро довго пам’ятаєш, а лихо ще довше
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько
Добре ім’я – найкраще багатство
Хід уроку
І. Організацій момент.
1.
Привітання з учнями. Перевірка відсутніх. Подяка черговим.
2. Слово вчителя.
Сьогодні ми поговоримо про
головного героя повісті Івана Білика та Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як
ясла повні?» Чіпку Варениченка. Це злочинець. Саме відправленням його на
каторгу закінчується роман. Тож давайте уявимо, як відбувався суд над цією
людиною, а потім спробуємо дати характеристику діям Чіпки з погляду сучасного
права.
ІІ. Хід засідання.
Ролі (роздані учням заздалегідь):
1. Чіпка
2. Суддя (ведучий)
3. Обвинувач (доводить вину Чіпки)
4. Адвокат (розкриває позитивні
риси Чіпки, намагається вмотивувати агресивність його поведінки)
5. Панас Мирний (розкриває задум
створення цього образу, говорить про своє ставлення до Чіпки)
6. Секретар (протягом гри робить
на дошці записи позитивних та негативних рис Чіпки)
Суддя (до підсудного):
- Назвіть ваше ім’я, прізвище,
по батькові (Нечипір Іванович Вареник)
- Рік народження (1844)
- Місце народження (с. Піски)
- Вільний чи кріпак від
народження (вільний)
- Освіта (неписьменний)
- Хто ваші батьки (батько Іван
Вареник – кріпак, втік від пана, до одруження з моєю матір’ю мав родину на
Дону, потім був відданий у рекрути; мати Мотря Жуківна – проста бідна селянка)
- Сімейний стан (одружений,
дружина Галина Максимівна Ґудзь)
- Ви знаєте, у чому вас
звинувачують? (так – грабунки, розбій, вбивства)
Обвинувач: Підсудний
Вареник, ви звинувачуєтесь у скоєнні таких злочинів: грабунки, розбишацтво,
вбивства (останнє – жорстоке вбивство сім’ї Хоменків), і засуджуєтесь до такої
міри покарання – довічна каторга.
Адвокат: Ваша честь, мій підзахисний вже не така й пропаща
людина. Є ряд обставин, які могли б частково його виправдати і пом’якшити вирок
суду.
Почнемо з найпростішого –
спадковість. Його батько був людиною із темним минулим. Щось кримінальне,
мабуть, передалося й синові.
А ставлення односельців до
хлопця! Громада шукала в хлопчика із самого його народження ріжки і хвіст, а
дехто й у батька «сам бачив» їх при арешті. Нелюбов односельців була ніби запрограмована,
а хлопець приречений на самотність. Самотність – страшна річ. Які думки про
свою неповноцінність вона породжує!
Але ж були часи, коли Чіпка мав
господарство, був добрим господарем, не боявся роботи. Він здатний до
співчуття, сміливий (згадайте історію, як били старого діда Уласа!)
Обвинувач: Поважати
батьків своїх – одна з десяти заповідей. А як ставився Нечипір до своєї матері?
Ображав, обкрадав, міг підняти руку.
Адвокат: А все тому, що
він змалку не бачив від неї уваги, не відчував її тепла, ласки, уваги,
підтримки.
Обвинувач: Але ж вона заробляла на прожиття, на харчі своїй
дитині.
Адвокат: Для нормальної
матері це не може служити виправданням. Добре слово і щира зацікавленість
справами дитини – це те, що повинна давати мати своїм дітям незалежно від
їхнього віку.
Обвинувач: Підсудний вів розпусний спосіб життя, мав сумнівну
компанію, пиячив. Це говорить про його слабку волю, нездатність чесно до кінця
відстоювати свої інтереси.
Адвокат: Горілка й
веселе товариство, яке «все розуміє», - традиційні ліки від горя. Та й причина
була об’єктивна – забрали несправедливо землю. Мав нормальні умови життя і
праці – був самим собою. Змінюються умови існування – чи спадковість
прокидається, чи то зло велике в душі назбиралося. Близькі люди його покидають,
залишається з осоружним товариством, яке й підбиває його на всі злочини. Хто
дає йому першу чарку горілки? Цей шлях йому вимостило суспільство!
Обвинувач: Тоді дозвольте
зачитати уривок з нарису, де описується скоєння останнього злочину прототипом
Чіпки Василем Гнидкою:
"...Жив собі хутором уже
здавна один козак. Заможний і грошовитий. Скоту в його — повна загорода, а
грошей — то й свині не їдять. При йому жили його й сини, аж три. Двох він уже й
поженив; у старшого й дитинка була, а менший ще парубкував... Ще дочка у його,
так півдівка, була; ото вона одна й зосталася тільки жива. Гнидка добре його
знав... Та різдвяних свят, зібравши дванадцять самих найздоровших товаришів, і
скокнув до того козака "празникувати"...
От сі до вікна, стукають,
просяться в хату. їх не пускають: вони просять хоч шлях показати. Дорога тоді
була забитна, недавно сніг увалив. Батько й послав парубка. Той тільки що одсунув
двері — вони так прожогом усі в хату, аж дванадцять душ... Парубок хотів у
вікно вискочити, так хтось з їх як бебехнув з рушниці та прямо у спину так кулю
й увігнав, — той так у вікні й застряв. Вони тоді до жонатих, хто з ножем, хто
з сокирою, — повбивали. Зостались невістки, дід та баба; та ще дочка, що як
побачила ту баталію, то непримітно залізла під піл та там і сиділа, дух
притаївши. Зостались ото ті; вони їх пов'язали гаразденько та й питають: де
гроші? Питали, питали, — мовчать; вони тоді давай у печі огонь розводити;
розвели; та возьме жменю соломи, зверне верчик, запалить та до ніг, — отак і
пече. Пекли, пекли, та чи то вже так їх запекли, чи, може, вже ті затялися, —
ні слова та й годі. Стара одначе знемогла, сказала, що в пічурці 50 карбованців
замазано.
Виколупали та знову до неї.
Більше, каже, немає... Тоді вже вони взяли гаразденько усіх, поскладали в
рядок, зайшли з-за голови та обухом у голову; так голови й попровалювали. Тоді
ото й дитина прокинулася... Кричить, як не розірветься; так Гнидка
узяв та й простромив його ножем, як галушку..."
Та й це ще не все. Останній
його злочин – доведення до самогубства дружини Галі, яка не змогла перенести
такого розчарування, такого сорому і повісилась.
Суддя: Слово
надається свідкові Панасу Мирному.
- Ваше ім’я, прізвище, по
батькові (Панас Якович Рудченко)
- Рік народження (1849)
- Місце народження (м. Миргород)
- Хто допомагав вам працювати
над романом? (мій радний брат Іван Білик)
- Розкажіть, чому ви «дали
життя» такому жахливому літературному персонажу (їхав з Полтави до Гадячого,
візник розповів історію про бандита із Заїчинців Василя Гнидку, вирішив
дослідити, чому така сильна людина стала на шлях злочину. «Як такий мирний
пахарський побит з його поетичним почуттям, з людяністю викинув з себе такого
злющого зарізяку, котрому нічого проткнути ножем горло маленькій дитині, коли
воно, прокинувшись, почало у колисці кричати; котрого організаторські сили були
такі, що зумів за невеликий час згромадити цілу ватагу усякого люду і за півроку
вирізати з нею до двадцяти душ в Зінківському, Полтавському, Миргородському, ще
либонь й у Переяславському повітах?» Спочатку написав нарис «Подорож від
Полтави до Гадячого», потім повість «Чіпка», а згодом виник великий роман «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?»).
- То ви виправдовуєте свого
героя? (ні, не можу простити злочинного життя, зневажливого ставлення до матері
та розбиті надії дружини. Чіпка – вбивця, він не може бути виправданим!)
Секретар (записи на дошці):
Чіпка
|
Позитивні риси
|
Негативні риси
|
|
Обдарований від природи;
розумний; метикуватий; вразливий; добрий господар, береться за будь-яку
роботу; мав прагнення творити добро та служити громаді; борець, може повести за
собою; правдошукач; волелюбний, сміливий, нескорений; має глибоку співчутливу
душу
|
Надто нервовий;
озлоблений; жорстокий; готовий до помсти (почуття помсти не контролюється
психікою); має слабку волю, чому й топить лихо в чарці; грубий з матір’ю;
розтоптав надії коханої людини; злодій, вбивця
|
Це морально роздвоєна
особистість.
ІІІ. Підсумок засідання.
Суддя: Отже,
враховуючи усі вище перелічені факти, суд прийшов висновку: ніколи у Нечипора
Вареника не було безвихідного становища, він завжди міг обирати між чесною,
іноді нестерпно важкою, працею і розпусним життям розбишаки. Тільки нетерпіння
і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. А тому суд виносить свій
вирок: визнати винним Нечипора Вареника у свідомому скоєнні тяжких злочинів і
присудити до каторжних робіт одвічно.
Вчитель: Моральний
кодекс народу відтворений у прислів’ях та приказках – зверніть, будь
ласка, увагу на надписи (зачитати).
А тепер давайте спробуємо дати
характеристику вчинкам нашого героя з погляду сучасного права.
Запитання до глядачів:
- Якщо людина перебуває в
громадських місцях у нетверезому стані, вона несе… (адміністративну
відповідальність - ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Попередження
або накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів (17 грн. – 85
грн.)).
- Яка відповідальність
передбачена за хуліганство (за дрібне хуліганство (образливе чіпляння до
громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій
громадян) – ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладення
штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів (17×3=54 грн. - 17×7=119
грн.), або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням
20% заробітку, адміністративний арешт до 15 діб.
Ст. 126 Кримінального кодексу
України:
1. Хуліганство, тобто грубе
порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що
супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, – штраф до 50
мінімумів (850 грн.) або арештом до 6 місяців, або обмеженням волі до 3 років.
2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, - обмеження волі до 5 років або
позбавлення волі до 4 років.)
За дрібні крадіжки, грабунок (ст.
186 Кримінального кодексу України.
1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) – штраф від 50 до 100
мінімумів або виправні роботи до 2 років, або позбавлення волі до 4 років.
2. Грабіж, поєднаний з насильством – від 4 до 6 років.
3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло – від 4 до 8 років.
4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, - від 7 до 10 років.
5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою
групою – від 8 до 13 років із конфіскацією майна.
Умисне вбивство (ст. 115
Кримінального кодексу України – позбавлення волі на строк від 7 до 15
років.)
ІV. Домашнє завдання.
Написати коротку замітку до
газети про сьогоднішнє засідання суду.
Гарний урок!
ВідповістиВидалитиГарний урок!
ВідповістиВидалити