Шепетівська загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів № 6
Науково-методичний журнал «Методична трибуна»
від 12.03.2014
ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ПОДІЛЛЯ
Вчитель української мови та
літератури
О. В. Бернадська
Однією із характерних рис розвитку і змісту культурного життя подолян є постійна
увага до творчості, до кожної сторінки багатогранної діяльності Т.Г.Шевченка.
Витоки такої уваги зосереджені у великій любові до світового образу
українського Кобзаря. А окрім того зумовлені ще й тим, що життєві шляхи Тараса
Григоровича пролягли і через подільську землю, що якраз Поділля, життя, побут,
звичаї подільських краян у великій мірі знайшли своє художнє відображення у
творчості Тараса Шевченка. Зокрема, такі твердження цілком справедливі щодо
повісті "Прогулянка із задоволенням, та не без моралі", котра
написана під впливом вражень від мандрів по Поділлю і Волині. В цьому творі
автор через слова, вчинки, міркування героїв показує своє розуміння багатьох
сторін громадського життя, серед яких одне із центральних місць займають
питання навчання та виховання підростаючого покоління українського люду.
Великий поет і художник, мислитель-гуманіст Тарас Шевченко найбільшою
цінністю природи вважає людину. Безмежно вірив у її розум, творчі сили,
здатність самовдосконалюватись. Проте, щоб були реалізовані ці потенційні сили
її розвитку, потрібно створити певні умови, однією із найважливіших складових
яких мають бути освіта, навчання і виховання.
У вересні 1846 року Тарасу Шевченку, як художнику Київської археографічної
комісії, було доручено зібрати в Київській, Подільській і Волинській губерніях
різні відомості про народні перекази, розповіді про могили, стародавні
пам'ятки, а також стародавні акти і папери.
З жовтня того ж року молодий поет прибув до губернського міста
Кам'янця-Подільського. Ідучи до Кам’янця-Подільського, десь поблизу
Могилева-Подільського, по дорозі до Нової Ушиці, Шевченко побачив Дністер з
його скелястими берегами, про який згадує на засланні в поезії «Меж скалами,
неначе злодій».
Меж скалами, неначе злодій,
Понад Дністром іде вночі
Козак і дивиться, йдучи
На каламутну темну воду,
Неначе ворогові в очі…
В губернському центрі Поділля Кам’янці-Подільському Шевченко не лише
знайомився з його численними середньовічними архітектурними спорудами, а й
збирав перекази і пісні, за його словами, про «славного лицаря», селянського
ватажка Поділля Устима Кармалюка, ім’я якого тісно пов’язане з цим старовинним
подільським містом. Тричі з 1814 по 1823 роки Кармалюк був ув’язнений в
кам’янецькій фортеці. Поранений в ногу під час сутички з вартою при намаганні
втекти. Кармалюк усю осінь 1823 року просидів прикутий до кам’яного стовпа в
одиничному казематі Папської башти, яку згодом народ назвав Кармалюковою.
Під час подорожі по Поділлю та Волині Шевченко записав рядки невідомого
варіанта пісня про Кармалюка, а також інші зразки народної творчості. Шевченко
уважно записував все, що бачив і чув. Багато йому допомагали знайомі. Учитель
географії Кам’янець-Подільської міської чоловічої гімназії Петро Чуйкевич
записав до альбома Тараса Шевченка народні пісні «Пливе щука з Кременчука»,
"Зійшла зоря ізвечора", "Ой, Кармелюче, по світу ходиш".
Під останньою піснею рукою Шевченка зазначено: "Кам’янець, 1846 літа 3
октября. Од Петра Чуйкевича". Ця зустріч із Чуйкевичем є, на жаль, єдиним
свідченням про перебування Шевченка у місті над Смотричем.
Хоч і загинув Кармалюк, але не вщухали селянські повстання в багатьох
повітах Подільської губернії, живими були спогади очевидців і співучасників
виступів Кармалюка, дзвеніли пісні, і по дорогах гриміли кайданами
кріпаки-арештанти, яких царський уряд етапом відправляв з кам'янецького
тюремного замку в далеку Сибір.
Пізніше Тарас Шевченко, звертаючись також і до подолян, писав у повісті
"Прогулка с удовольствием и не без морали": "Не напрасно грустны
и унылы ваши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая
одинокая неволя".
У Кам’янці-Подільському поет перебував десь між 2 і 7 жовтня 1846 року. 2
жовтня подільський архієпископ надіслав до Археографічної комісії повідомлення
про те, що він розпорядився сприяти Шевченкові у виконанні ним завдань комісії,
а 7 жовтня Кам’янець-Подільський цивільний губернатор повідомляє про те, що він
зробив все для виконання Шевченком завдань Археографічної комісії.
Вивчаючи пам'ятники минулого, подорожуючи кременистими берегами
швидкотекучого Дністра, об'їздивши, за словами самого поета, "вдоль и
поперек" Поділля та Волинь, Т. Шевченко бачив деспотизм і рабство,
магнатів і хлопів, поміщиків і кріпаків.
Гнівом кипіло серце народного співця, поета-революціонера, коли він бачив,
як поміщики експлуатують селян, як царський уряд душить всі прояви свободи.
Повернувшись у Київ після подорожі по Поділлю і Волині, Тарас Шевченко
привіз цілий зошит записаних від подолян народних українських пісень, альбом з
малюнками краєвидів і пам'ятників і навіть пакунок з городнім і садовим
насінням, зібраним у подільських та волинських агрономів для своїх друзів.
Герой повісті Т. Шевченка "Варнак" має багато схожих рис з
образом керівника селянських повстань Устима Кармалюка. Устами свого героя
Шевченко говорить: "Рыцарскими подвигами своими я снискал
благорасположение крестьян на Подолии и Волыни. Слава о моем бескорыстии быстро
распространялась между крестьянами... через полгода у меня считалось около
трехсот товарищей. Крестьяне меня любили и в случае опасности укрывали". В
першій половині XIX ст. нема другої історичної особи, крім Кармалюка, яка б
мала таку велику підтримку селян двох губерній, не було.
Викриваючи все несправедливе, виступаючи проти гніту і ненависного
кріпацтва за вільні права людини, геніальний співець, революціонер-демократ
Тарас Шевченко вірив, що прийде час, коли
"І на оновленій землі врага
не буде, супостата!
А буде син і буде мати
І будуть люди на землі".
