Тема. Урок-екскурсія Т.Г.Шевченко-художник і
Києво-Печерська лавра.
Мета: формувати
вміння усно переказувати розповідний текст з елементами опису місцевості та
пам’яток історії й культури (екскурсоводи), конспектувати сприйняту на слух
інформацію науково-навчального змісту (екскурсанти); дати уявлення про спадщину
Т.Г. Шевченка-графіка, показати вплив Києво-Печерської лаври на становлення
його як художника; розвивати образне та логічне мислення, увагу,
спостережливість, уяву, пам’ять, уміння помічати деталі; сприяти духовному та
естетичному розвиткові школярів, уточнювати та збагачувати словниковий запас
учнів.
Тип
уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.
Форма
уроку: урок-екскурсія в Національний Києво-Печерський
заповідник.
Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда,
випереджальні завдання, екскурсія, технологія «Незакінчені речення».
Обладнання:
Урок проходить в
Києво-Печерському Національному заповіднику.
Маршрут
екскурсії:
Біля
Музей
Будиночок
Церква
Надбрамної
книги
Мазепи
Всіх святих
церкви
Національний
Києво-Печерський історико-культурний заповідник
План
Києво-Печерської лаври
Хід уроку
І. Організацій момент.
1. Привітання з учнями. Перевірка відсутніх. Подяка
черговим.
ІІ. Повідомлення мети і завдань
уроку. Мотивація навчальної діяльності.
1. Слово вчителя.
- Наш урок сьогодні – незвичайний, це урок – екскурсія.
Дехто з вас виконуватиме роль вправних екскурсоводів, усі інші стануть
уважними й зацікавленими екскурсантами.
- «Екскурсоводи» покажуть своє вміння переказувати
заздалегідь підготовлений ними текст. Екскурсанти зможуть виявити вміння уважно
слухати текст, який удома їм доведеться письмово переказати. Почуте вони
конспектуватимуть, застосувавши вміння, набуті на попередніх уроках. Крім того,
потрібно буде скласти план переказу змісту екскурсії «Т.Г.Шевченко – художник
і Києво-Печерська лавра». Щоб виконати творче завдання, доведеться самостійно
дібрати потрібну інформацію.
- Ми знаходимось на території Національного
Києво-Печерського заповідника. Святе місце - Свято-Успенську
Києво-Печерську лавру.не міг не відвідати, перебуваючи в Києві, Т.Г.Шевченко…
ІІІ. Актуалізація опорних знань (міжпредметні
зв’язки).
1. Слово вчителя.
- Сьогодні будемо говорити про Тараса Шевченка –
художника. Тож пригадаємо…
2. Бесіда.
- Коли в Шевченка виявився потяг до малювання? (У
дитинстві, почав малювати ще в школі, у кількох ровесників-школярів навіть залишилися
подаровані ним малюнки).
- Коли здійснилася мрія Тараса - він став
художником? (Після викупу з кріпацтва у 1838 р., завдяки зусиллям митців
В.А.Жуковського, О.Г.Веніціанова, К.П.Брюллова, І.Сошенка, він стає вільним
слухачем Петербурзької академії мистецтв).
- Який літературний твір дає уявлення про ці події?
(Повість „Художник”, написана Т.Г.Шевченком у 1856р. в Новопетрівському
укріпленні. Правдивість у змалюванні окремих епізодів і реальних осіб
підтверджується записами в „Щоденнику” й листами Шевченка ).
ІІІ.Підготовка до переказу (сприйняття тексту).
1. Екскурсія
Учень – екскурсовод біля
Надбрамної церкви.
Ми знаходимось на території Києво-Печерської лаври.
Розбудова почалася за князювання Володимира та Ярослава Мудрого. Поява її
ствердила правдивість пророцтв Святого Андрія Первозванного, що „засяє на цих
горах Благодать Божа”. Про Печерський монастир, що став провідним духовним
центром України – Русі, вперше згадується в літописі 1051 року.
Ченці Лаври започаткували багато видів мистецтва і науки:
Нестор-літописець – перший історик, автор „Повісті минулих літ”; Агапіт –
перший з відомих на Русі лікарів; Аліпій – перший живописець. Лаврські печери –
місце духовних подвигів перших ченців.
У такому місці – духовному осередку наших пращурів, нашої
історії, національної культури, звичайно, побувало багато митців. Це місце
відвідав і Т.Г.Шевченко, більше того, упродовж певного часу він тут жив і
творив графічні твори – офорти, сепії.
Учень – екскурсовод біля Музею
книги і друкарства України.
Якби Тарас Шевченко не написав жодного віршованого рядка,
він був би відомий світові як великий український художник, який досконало
володів олівцем, аквареллю, олією, офортом, сепією... (За потреби
пояснюється лексичне значення слів).
З-під його пензля, граверського штихля, офортної голки та
звичайнісінького олівця з’явилося багато прекрасних творів. Зрозуміло, сьогодні
ми познайомимося лише з тими творами, які Т.Г.Шевченко виконав у
Києво-Печерській лаврі.
Учень – екскурсовод. Музей
книги (ІІ поверх).
Т.Г.Шевченко неодноразово бував у Києві. У
1829 році Тарас як козачок Енгельгардта їхав за своїм паном, у 1843р. побував
тут, ставши вільним, найдовше жив у Києві в 1845 – 47 рр.,
приїхавши сюди після закінчення Петербурзької Академії мистецтв (1845 р.).
Звичайно, не відвідати Києво-Печерську Лавру він не міг. Побачене вплинуло на
нього як поета і художника.
Під час відвідин Лаври Тарас Григорович зупинявся в
приміщенні друкарні, на другому поверсі, де ми з вами знаходимося. Звідси, з
балкону, він оглядав Лівий берег і бачив Чернігівщину. Саме тут малював
картини.
Учень-екскурсовод. Музей книги (І поверх).
Ми знаходимось у приміщенні друкарні. Це була
перша і найбільша друкарня в Східній Україні. Окрім церковної літератури, тут
друкували світські книги. Серед них - „Синопсис” Інокентія Гізеля (1674 р.) –
перша друкована книга з вітчизняної історії (показує книгу), перший
український тлумачний словник Памви Беринди (1627 р.).
Хист до малювання прокинувся в Шевченка дуже рано: в
дитинстві він мав непереборне бажання будь-що навчитися малювати. Із спогадів
Феофана Лободи нам відомо про перші малярські вправи Тараса: „... в досугие
часы рисовал углем на комоде и в стайне петухов, людей, церковь, даже и
Киевскую дзвиныцю...”.
Щоб стати художником, Тарас мав пройти професійну
підготовку, школу навчання, шукати вчителя серед сільських дяків-іконописців,
можливо, навчатись у віленського художника, спробувати сувору ширяєвську науку,
відвідувати класи петербурзького Товариства заохочення художників, навчатись в
Академії мистецтв.
Навчання в Академії мистецтв під керівництвом такого
великого майстра, як Карл Брюллов, допомогло Шевченкові блискуче оволодіти
мистецтвом живопису. Шевченко був улюбленим учнем Брюллова і виправдав
сподівання свого вчителя – молодого митця було тричі відзначенено срібною
медалллю за успіхи в живопису.
Якщо поетична спадщина Т.Г.Шевченка налічує 240 творів,
то мистецька - 1200 робіт (олійних картин, архітектурних пейзажів (пейзажів, що
зображають будівлі), акварелей, сепій, офортів, малюнків). Уже кількість
свідчить, що малярству Шевченко приділяв велику увагу. Однак за життя поета
жоден його сучасник не мав повного уявлення про нього як художника. Альбом
малюнків „Живописна Україна” – єдине окреме прижиттєве видання художніх творів
митця.
Серед малюнків Т.Г.Шевченка київського періоду -
рисунок олівцем „У Києві” (1843 р.), „Видубицький монастир у Києві”, „Київ з
боку Дніпра”. Безпосередньо в Лаврі було створено роботу „Дальні печери
Києво-Печерської лаври” (1846 р.), виконану з ганку лаврської друкарні. Своє
захоплення цим краєвидом Шевченко висловив у повісті „Близнецы”: „…чаще всего я
лелею мое старческое воображение картинами золотоглавого, садами повитого и
тополями увенчанного Киева”. Ці твори Шевченко виконав між травнем і вереснем
1843 р.
Сепію „Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі” Тарас
створив у 1846р. Ліворуч унизу на ній підпис: „Михаил Сажин” (товариш Шевченка
художник Сажин намалював тут постаті жінки і старця). (Показує сепію).
Такі твори, як „Печери Київської лаври”, „Лаврська церква з дзвіницею” (кілька
варіантів), „Старці” й „Портрет отамана старців”, на яких зображено Лавру, - на
жаль, не знайдено.
Церква Всіх Святих... Чому саме її уподобав
Шевченко? Мистецтвознавці радянського часу наголошували, що Шевченку
сподобалась гра світла і тіні. Безперечно, Шевченко – видатний майстер
кольорового контрасту і світлотіні, це споріднює його з Рембрандтом, не
випадково в академії його прозивали „російським Рембрандтом”, контрастне
сприйняття відчувається навіть у віршах
В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Потрібно сказати, що під час перебування в Києві Шевченко
близько зійшовся з письменником і видавцем Пантелеймоном Кулішем і Миколою
Костомаровим в майбутньому відомим істориком (показує портрети).
Вони спонукали Шевченка до глибокого пізнання історії України.
Церкву Всіх Святих збудував Іван Степанович Мазепа. Поміж
персонажів історії України постать Мазепи вирізнялась, і ставлення до неї
Шевченка було складним. Це відчувається в поемі „Чернець”, повісті
„Музикант”. (Читає уривок з поеми „Чернець”).
Ми зможемо пройти і побачити будиночок, у якому
зупинявся Іван Мазепа.
Учень – екскурсовод. Біля будиночка
гетьмана Івана Мазепи.
Під час приїзду в Київ Мазепа зупинявся саме в цьому
будиночку. По Мазепі не залишилося в Лаврі особливих хоромів, як після інших
князів. Але на коштів на будівництво церков Іван Степанович ніколи не шкодував.
Однією з 12-ти церков, побудованих на гроші І.Мазепи, є Церква Всіх
Святих.
Меценатська діяльність Мазепи не була проявом
матеріальної зацікавленості – у такий спосіб гетьман намагався піднести
свою Батьківщину на високий культурний рівень. Зараз ми зможемо підійти до
Всісвятської церкви.
Учень – екскурсовод. Біля Церкви Всіх
Святих.
Відійдімо подалі, щоб на відстані добре роздивитись
споруду. Таку красу не міг не помітити Т.Г.Шевченко.
Церкву збудував Дмитро Оксамитов, будівничий, запрошений
із Москви. Майстер використав традиції української дерев’яної архітектури
барокового стилю. В основу фундаменту покладено правильний грецький хрест. При
спробі відтворити архітектуру в іншому матеріалі трапляються невдачі, але
Оксамитов чудово впорався із завданням. Будівля нчудово вписалася в довколишнє
середовище. Протягом доби сонцячне проміння, по-різному освітлюючи споруду,
спричиняє гру світла й тіні, народжучи дивне відчуття руху, чого не міг не
помітити Т.Г.Шевченко. Споруда фактично не має чітко вираженого фасаду, тому
виразність її силуету не втрачає своєї краси, з якої б точки її не оглядали.
Зверніть увагу на орнамент: він має геометричні форми,
такий зберігся тільки на цій церкві та в Кремлі. Всередині фундаменту вбудовані
голосники, горловина яких йде в землю – це усуває шум, адже поряд знаходиться
економічний корпус, тож тут завжди було гамірно. Саме тиша в цій церкві
привабила Т.Г.Шевченка, так само церква привабила ще одного майстра -
Івана Їжакевича, останнього керівника Лаврської іконописної школи.
Учень – екскурсовод. У церкві.
Церква Всіх Святих, як і більшість будов монастиря,
постраждала під час пожежі 1718 р., але невдовзі була поновлена. Після ремонту
1904 р. було вирішено розписати інтер’єр церкви, відновлювальні роботи
закінчили за 5 місяців. У розписах храму брало участь 24 художники, 12 з яких
були учнями монастирської художньої школи.
В орнаменті можна побачити символи, які походять з
трипільської доби (символ Батьківщини, зерно проросле, що дає життя).
Зображення на темно-синьому тлі в головній бані Христа-Пантократора є головним.
У лівій руці він тримає відкриту книгу з написом: „Азь єсмь Светь миру”. На
парусах зображені лики Євангелістів. У церкві Всіх Святих зображено лише двоє з
них – Св. Марко та Св.Лука. Тут також зображені апостоли Св.Петро,
Андрій, Філіп, Варфоломей та ін.
На стінах вівтарної частини розміщені зображення
засновників Києво-Печерського монастиря Антонія та Феодосія. Далі по колу –
портрети прп. Нестора – Літописця. Ісакія Затворника і ін. Обабіч входу на
повний зріст – князь Володимир, Св.Кирило та Св.Мефодій.
У центрі церкви - різьблений позолочений
іконостас. До речі, саме в цій церкві були зняті кінофільми „Вогнем і
мечем”, „Богдан Хмельницький”. Причина вибору кінематографістів -
схожісті до інтер’єру ХVІІ століття.
Таким чином, Всісвятська церква поєднала три величні постаті України: гетьмана
І.С. Мазепу, народного художника України Івана Їжакевича, який після
революції малював, в основному ілюстрації до творів Т.Г.Шевченка, та
основоположника української літератури та художника Т.Г. Шевченка.
2. Перевірка й
коригування складених учнями планів переказу (тексту екскурсії).
ІV.
Підбиття підсумків уроку.
Про пов’язану з Києво-Печерською лаврою спадщину
Шевченка-художника ви дізнались багато нового. На уроці був присутній дух
святості Лаври, відчувався зв’язок нашого сьогодення з історією
українського народу.
V. Рефлексія. Оцінювання роботи учнів.
1.
Технологія незакінчених речень.
На уроці для
мене цікавим було ...
Найбільше мені
сподобалося...
Я іду з уроку із
...
- Як ви оцінюєте свою роботу на уроці? .
2.
Оцінювання відповідей учнів учителем.
VІ. Домашнє завдання.
За складеним упродовж екскурсії планом і конспектом
написати переказ «Т.Г.Шевченко-художник і Києво-Печерська лавра», увівши
до тексту самостійно складений опис однієї з будівель-пам’яток історії та
культури. Матеріал для опису пам’ятки зібрати в Інтернеті.
Немає коментарів:
Дописати коментар