Квітни, мово наша рідна!

        Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекаємо її. Ці слова Олеся Гончара стали лейтмотивом заходів, які проводились у ЗОШ №6 у Міжнародний день рідної мови. «Кожен свідомий українець розуміє, що не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою»,- такими словами В.Сухомлинського розпочалося цього дня інформування. Школярі уважно слухали повідомлення одинадцятикласників про рідну мову, тернистий шлях її розвитку. Для учнів 5 та 6, 7 та 8 класів на великих перервах проводилися мовознавчі вікторини, в яких учні продемонстрували свої знання з мови, спритність, «мовну» грамотність, вміння працювати у команді. Кожен із учнів довів, що він справжній патріот своєї рідної країни, рідної мови. Справжніми мовознавцями у вікторинах стали учні 6 та 7 класів. Протягом дня працювала виставка «Зразковий зошит», де були представлені найкращі, найохайніші учнівські зошити. У конкурсі художніх проектів до Міжнародного дня рідної мови найкращими були роботи 5,7,8 та 9 класів. Для 9-11 класів було проведено круглий стіл «Спочатку було Слово…». Старшокласники більше дізналися про найдавніші пам’ятки української мови, Пересопницьке Євангеліє, відомих мовознавців, переглянули сторінку у скорбному календарі української мови про перепони, заборони, які були на шляху розвитку рідної мови.

Кожен, хто був долучений до заходів, зробив і свій внесок у скарбницю нашої духовності, довів не на словах, а конкретними справами, що українська мова – «запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнене музики».

«Щира дяка за подвиг»

В рамках проведення декади військово-патріотичного виховання, приуроченої відзначенню 70-річчя звільнення від німецько-фашистських загарбників, 12 лютого в  школі відбулося проведення конкурсу читців «Щира дяка за подвиг».

Метою цього конкурсу є активізація роботи щодо патріотичного виховання учнівської молоді, виховання турботливого ставлення до ветеранів війни і праці, увічнення безсмертного подвигу народу у ВВв 1941-1945 р.р., вшанування пам’яті полеглих у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками.  У конкурсі взяли участь учні 5, 6, 7 та 10 класів.

Найкращими читцями виявились такі учні, як Ісек К. (5 клас), Зотіна Д. (7 клас) та Ігнашина В. (10 клас) . Всі учасники були нагороджені грамотами та подяками. 

НАВЧАННЯ В РДГУ

Мої студентські роки

З 2007 по 2012 рік навчалася в Рівненському державному гуманітарному університеті на факультеті української філології (з 2009 року - на індивідуальній формі навчання, оскільки в цей час почала працювати в школі). Після завершення навчання отримала спеціальність "Вчитель української мови та літератури, світової літератури", спеціалізацію - "Редактор освітніх видань".

 

Студентські роки – це найкращий період у житті кожної людини. Адже це чи не єдині "безтурботні" моменти людського життя, коли можна мріяти і здійснювати мрії, робити божевільні вчинки, знаходити нових друзів і навіть кохання… Це перший крок у доросле життя, це багатогранність вмінь та інтересів, адже саме у студентські роки багато молоді починає робити раніше "нереальні" речі, наприклад – самостійне приготування їжі.
Студентство – це, звичайно, не тільки суцільні веселощі, нові знайомства, відсутність сну та присутність невимушеного позитиву, а й важка кропітка праця над собою, постійна мотивація рухатись далі, удосконалюватись.

 Зі студентським життям завжди пов’язані історії різних жанрів, та всі вони, за великим рахунком, зводяться до комедійного. І не тому, що студенти такі несерйозні, а просто "статус" зобов’язує. З роками згадується все найкраще. Найцікавіше життя у тих, хто живе в студентському гуртожитку. Скільки там знайомих і друзів. Особливо цікавий час в ніч перед іспитом, коли відкриваються кватирки, викидаються прив'язані на мотузці заліковки і при цьому супроводжуються заклинаннями «Халяво, прийди!». Заклинання потрібно кричати голосно. Це особливий магічний ритуал, за допомогою якого студенти обов'язково повинні скласти іспит на позитивну оцінку. І кожен студент в це вірить.

З радістю згадую цікаві та пізнавальні ексурсії в Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, Культурно-археологічний центр "Пересопниця", Свято-Миколаївський монастир та ін.

 

 

Та це лише одна сторона медаллі. Скільки списано конспектів, скільки здано курсових робіт, а скільки недоспаних ночей та виплаканих очей! Годинами пропадали в бібліотеці, щоб отримати найвищий бал (хоча б не найнижчий!)  РДГУ - це той навчальний заклад, де я пізнала хвилини радості й смутку, пережила безліч протилежних емоцій, і, найголовніше, здобула педагогічну освіту, отримала ті знання, які підготували мене до майбутньої професії. За що безмежно вдячна викладачам кафедр української мови ім. акад. К.Ф. Шульжука та української літератури, методики викладання і культури української мови. Окрема подяка Н.А. Адах, Н.В.Гаврилюк, О.М. Кирильчуку, Н.А. Хомечі, Н.В. Шульжук, Н.П. Ковальчук. Цей досвід не забуду ніколи!

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, Грищук Ольга Вікторівна, народилась 13 червня 1990 року в м. Шепетівка Хмельницької області.

У 1996 році пішла у перший клас Шепетівської СЗОШ І-ІІІ ступенів № 2. Закінчила її із золотою медаллю в 2007 році.

З 2002 по 2006 рік навчалася в Шепетівській художній школі, яку закінчила з відзнакою.

З 2007 по 2012 рік навчалася в Рівненському державному гуманітарному університеті на факультеті української філології (з 2009 року - на індивідуальній формі навчання). Після завершення навчання отримала спеціальність "Вчитель української мови та літератури, світової літератури", спеціалізацію - "Редактор освітніх видань".

З 2009 року працюю вчителем української мови та літератури в Шепетівській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6.

Проживаю за адресою: 30400, м. Шепетівка, вул. К. Маркса 28/9, тел. 0673468677, email Olya1313-karra@yandex.ru.