НАЙКРАЩИЙ ВІДГУК НА ПРОЧИТАНУ КНИГУ

   Після уроку позакласного читання у 5 класі ("Оксана Лущевська. Різдвяний детектив «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки». Значення дружби, допитливості та допомоги у житті людини") моя учениця Вікторія Самчук виявила бажання взяти участь у Всеукраїнськоїму конкурсі "Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу". Умовою конкурсу було написання самого відгуку і настандартне його оформлення. Тому ми і проявили фантазію. Наш відгук написаний у формі щоденника і вміщений у чарівну скриньку - вертеп.

Така співпраця, вважаю, активізує виховну та патріотичну роботу серед учнівської молоді, сприяє виявленню й розвитку літературних здібностей та обдарувань серед підростаючого покоління, формуванню їх духовно-емоційного світу.

Результат бачите самі.  

 А ось і сам відгук...

Сторінками мого Щоденника…

13 жовтня 2012 р.

Привіт, друже Щоденнику! Ти ж знаєш, як я люблю читати книги. Людина поки що не може подорожувати машиною часу або вільно переміщатися в просторі, чи проникати у світи інших людей. Книга ж відкриває ці дивовижні можливості.

Особливо мені подобаються детективи. Адже так цікаво поринати із головними героями у загадкові події, розкривати таємниці. А коли це ще й казковий детектив! Кращого для читача й уявити не можна!

Щоденнику, хочу поділитися з тобою хвилюючою новиною. Нещодавно я познайомилася із дивовижним твором Оксани Лущевської «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки». Авторка, переможець та лауреат багатьох конкурсів, зазначає: «Своє захоплення цариною дитячої літератури вважаю дивовижним бонусом від долі». Не можна не погодитись із цими словами, адже кожне слово у творі наповнене любов’ю до дітей.

Казка Оксани Лущевської складається із тринадцяти розділів. Число тринадцять вважають містичним, і ставляться до нього по-різному. Наприклад, на таємній вечері за столом сиділо тринадцять чоловік: дванадцять апостолів та Ісус Христос. У багатьох релігіях це число вважається щасливим. Ще його називають чортовою дюжиною. Чому ж авторка обрала саме таку кількість розділів для свого твору, залишається для мене таємницею. А ти, як вважаєш, Друже?

Коли б іще ставатися усіляким дивам, як не на Різдво? А Різдво, як ти знаєш Щоденничку, я люблю найбільше з усіх свят. У цей день особлива духовна радість обіймає кожного з нас. Ми прославляємо одну з найвизначніших подій священної історії щирим і сповненим радості привітанням: «Христос рождається – славіте його!»

Вечір перед Різдвом називають Святим. Саме у цей містичний час розпочинаються події у книзі, коли Ляля разом із батьками приїздить у гості до бабусі Марії. Допитлива дівчинка просить бабцю розповісти таємницю про старовинну чарівну скриньку. А скринька ж то виявилась не проста. То був справжній вертеп (мандрівний ляльковий театр, у формі дерев’яного ящика, де відтворювалися сцени Різдва Христового), у якому за словами старенької виступають справжнісінькі чарівні ляльки та мешкають химерики.

Що ж то за чарівні ляльки, і хто ж такі химерики? Найбільше за все хотіла знайти відповіді на ці питання Ляля. На допомогу прийшли її вірні друзі, такі ж шукачі пригод, - Славко, Костик та мала Натуся. Знали б тільки товариші, які пригоди на них чекають. Разом із героями і я поринула у фантастичний вир казки.

Одразу ж прониклась симпатією до головної героїні (яка дещо схожа на мене) та її товаришів. Щоденнику, вони б тобі сподобалися! Адже Ляля серед друзів і дорослих вважалася дуже грамотною дівчинкою, була дуже допитлива, всеобізнана та чемна; Славко-командир був дуже завзятим та кмітливим, допомагав дівчаткам; Костику ж подобалися природознавство та краєзнавство, він міг годинами сидіти за книгами; Натуся – наймолодший член команди – була дуже «надійною» сестричкою і друзі їй довіряли. Одним словом, Щоденничку, таку команду відважних та сміливих друзів ще треба пошукати.

Товариші розпочали операцію «Химерики», метою якої було виконання певних завдань: по-перше, необхідно було потрапити у сільський клуб найкоротшою дорогою (адже саме там знаходиться таємничий вертеп), по-друге зібрати увесь необхідний реквізит (компас, лупу, мапу), по-третє, вирушати доведеться вночі, коли всі полягають спати. Якими ж треба бути сміливцями, Щоденнику, щоб рушати у розвідку глухої зимової ночі? Але наші друзі не зупиняться ні перед чим заради розкриття таємниці.

На шляху до розгадки товаришам доводиться зустрітися і з дідом Маркіяном, що мав золоті руки і робив ляльки, і з лісовиком, який міг перетворитися на лиса, та усією його родиною, що жила в сухому дуплі. А як я переймалась за друзів, коли ті заблукали у лісі. Добре, що добрий велет-лісовик прийшов на допомогу. Мене дуже вразила уся його сім’я, особливо дітки, що схожі були на невеличкі кущики яскраво-зеленого кольору. Такі кумедні…

Увесь твір, Щоденнику, насичений народним колоритом. Я дізналася багато нового про деякі різдвяні традиції. Зокрема, про те, як готувати справжню кутю, і що святковий стіл треба вистеляти соломою; а щоб був гарний врожай, необхідно перев’язувати дерева рушниками.

А скільки ж у казці чудових українських пісень. Одну колядку я так вподобала, Щоденнику, що вивчила на пам’ять, щоб проспівати рідним на свято:

Бігла теличка та й з березничка,

Та й стала.

Я тобі, дядьку, заколядую,

Дай сала.

Бігла теличка та й з березничка,

Та й в дядьків двір.

Я тобі, дядьку, заколядую,

То дай пиріг!

Правда ж чудова колядка?

Якими ж вражаючими є кольорові ілюстрації, створені художницею Інгою Леві. Вони допомогли краще уявити найяскравіші епізоди казки.

Щоденнику, тобі, мабуть, цікаво, що ж сталося з друзями, чи знайшли вони відповіді на всі питання? Знайшли! Діти, потрапивши у клуб, з’ясували, що знаходяться у… самому вертепі, де зустріли Матір Божу із Немовлям, потрапили на загадковий ярмарок, на якому побачили чарівних ляльок діда Маркіяна, хитру червонощоку циганку, сміливого козака Максима та… химериків. Виявилось, що химерики – це ніхто інші, як малі чорненькі чортенята, що полюбляють яблука й льодяники. І поятися їх не потрібно, хоча вони й бешкетники.

А яким ж було моє здивування, коли я дізналася, що вся ця чарівна історія наснилася Лялі. Дівчинка просто проспала усю сплановану розвідку, але не засмутилась, бо вже знала все: і про вертеп, і про ляльки чарівні, і про химериків. А разом з нею і ми, Щоденнику, дізналися таємницю старовинної скриньки. І хто ж знає, чи все, що їй наснилося було вигадкою, адже на Різдво трапляються чудеса.

Скільки емоцій та переживань викликав у мене цей чудовий твір! Книга, на мою думку, прийдеться до смаку кожному поціновувачу загадкових історій. Письменниця, мені здається, на прикладі героїв прагне донести важливість дружби, допитливості, сміливості в житті людини. Ніколи не потрібно зупинятися на півшляху, впевнено йти до своєї мети. Але потрібно пам’ятати, що у будь якій ситуації потрібно поводитися обережно, треба, як каже народна приказка, сім разів відміряти – і один раз відрізати. Саме такі незвичайні події, на мій погляд, роблять наше життя цікавішим, сповненим фантастичної казковості, доброти, тепла. Незвичайне й дивовижне завжди оточує нас, потрібно просто бути трішки уважнішими.

Ось така дивовижна й незвичайна історія, Щоденнику! Маю надію, що тобі сподобалась вона так само, як мені. Після її прочитання мене захопив дух авантюризму, так і тягне на якісь пригоди. Я ось подумала, можливо, і в мене на горищі є старовинна скринька, що приховує якусь таємницю. Потрібно сходити у розвідку! Результати своєї експедиції повідомлю згодом, Друже. Бувай!