Виїзна педагогічна рада

Виховувати Людину, Громадянина, Патріота та справжню Особистість – одне з головних завдань школи на сучасному етапі. На це вказують основні програмні орієнтири щодо виховання громадянина України, що визначені в Законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ ст.), Національній доктрині розвитку освіти та інших документах. Ними і керується у виховній роботі колектив Шепетівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6.

З метою формування такої особистості молодої людини, в якій синтезуються всі якості громадянина, у нашому навчальному закладі 17 жовтня 2014 року відбулась виїзна педагогічна рада в м. Остріг з теми «Педагогічні аспекти формування національної самосвідомості учнів шляхом залучення до туристсько-краєзнавчої роботи».

Педагоги мали можливість ознайомитись із діяльністю Острозької академії та дізнатись величне минуле м. Остріг в період княжої доби.

Тому свої поетичні рядки присвячую цій чудовій поїздці!

На старім дубі сова колись сиділа,
Чим більше бачила, тим менше говорила,
Чим менше говорила - тим більше чула,
Про шосту школу, знаєм, не забула.

Доріг в житті стелилося немало,
Для нас була ота мандрівка дорога,
Де вигляда за межиріцьким валом
Високочолий профіль Острога.

Там чули час: він в гіллі шелестить
Надовкруги острозької твердині,
Він загусав у стінах, з перекрить,
Бринів у голосі робочої людини.

Ми бачили те давнє джерело,
Де гора Замкова, і рів широкий,

Могутнє Сагайдачного крило,
Зір Федорова гострий і глибокий...

Час бачили: несе, стирає він
Далекі краєвиди з вітряками,
Проте скарбниця стародруків між руїн,
Не загубилася й тече у світ ріками.

Нас дружно зустрів й привітав

Академії професорський склад.

Дізнатись нового нам побажав,

Отримати вражень каскад.

Заслухавши слово вітальне,

Відвідали ми зоряну криницю:

Бібліотеку віртуальну,

Святу спудейськую каплицю.

Там бачили арт-виставку картин

Митців талановитих і прекрасних.

Їх твори – перла намистин.

Вражали колір і контрасти…

Підземеллям капуцинів блукали.

Це надзвичайно вразило нас.

На допомогу ми не гукали

І вірим, що ще завітаєм до вас.

Ступали до музейної стіни
Містечком тихим в кам'яних сивинах,
Вслухалися у мури давнини
В далекий гул, пробуджений в глибинах.

Все те показала нам пані сова,

За що їй вклоняємось низько.

Та ще не усі нам відкрила дива.

Наступна мандрівка вже близько.